Розділ 2

Дівчина прокинулась. На її талії відбувся натиск якоїсь важкої речі. Вона не хотіла піднімати голови, тому знову намагалась заснути. Та у її шию почулося тихе сопіння. Голова повернулась, а очі побачили Дмитра, який підклавши руку під голову, дрімав. Його рот і ніс були заритими у волосся Віти, що в свою чергу розкидалось на подушці. 

Кароока спочатку не звернула жодної уваги і повернулась у своє попереднє положення, та через 5 хвилин зрозумівши, що цей хлопець дозволяє собі нахабні речі, швидко зістрибнув з ліжка і крикнула від подиву. Від цього головний герой пробурмотів собі щось під носа, а потім піднявся в сидяче положення. Він ще не відійшов від сна, та коли дівчина знову крикнула, то юнака наче вогнем обпекло. 
 

- Чого ти так кричиш?- з подивом у голосі промовив хлопець.
 

- А т-ти нав-віщо дозволяєш-ш  собі до мене притулятись?- зі злістю запитала Віта. 
 

- Я взагалі, коли засинав, то був повернутим до стіни, - брехливо мовив він. 
 

- Але ж твоя рука була зверху на моїй талії. 
 

- Це ти вночі притягнулась до мене і обійняла. 
 

- Та що ти верзеш?- тільки з обуренням і сором'язливістю мовила головна героїня. 
 

- Я говорю тільки те, що вчора вночі було. 
 

- Я краще піду у ванну і вмию лице, а то нічого в голову не йде. 
 

- Може тобі допомогти, - хлопець хотів встати і нахабно підійти до кароокої, але та поспішила у ванну кімнату, не оглядаючись.
Коли дівчина повернулась з ванної кімнати, то заглянула у кухню. На столі лежав привідкритий лист. Цікавість дівчини взяла верх і вона його відкрила, та зачитала: 
 

" Сьогодні день завдання. Вам потрібно спекти торт, який вам двом найбільше до вподоби. Важливим пунктом є те, що вам потрібне гарне фото. Камеру після приготування вам принесе охоронець. "
 

Віта з подивом глянула в лист, перечитуючи його знову. Несподівано до неї підійшов Дмитро. Він нахабно вирвав лист з її рук і почав читати вголос. Поки хлопець читав, власницю чорного волосся зацікавив його оголений торс. Він встиг  стягнути з себе футболку за той час, поки вона була у ванній. 
 

Хлопець закінчив читати і поглянув на неї. Його взяла усмішка. Ця дівчина закохана у нього, а він у неї, та жоден цього не помічає. Кароока замріяно глянула йому у очі. Він не витримав і підійшов. Його легенькі кроки і рухи порушували дистанцію між ними. В кімнаті стало незручно і важко дихати. Вона стала тісною. Хлопочі руки торкнулись дівочих. Очі зійшлися в поглядах. Йому здалось, що тоне. Жаліючи про те, що підійшов він важко дихає. Невтомно, серце почало сильно битись. Здавалось, що ось-ось вистрибне з грудей. Його очі ще не зустрічали таких глибоких океанів. Усі, кого хлопець знав, були нічим навпроти цієї чорнявої красуні, яка стояла перед ним і заглядала прямо в душу. Її пряме волосся спускалось по руках і плечах. Дівчина почервоніла, опустила очі та відійшла.
 

- Давай краще не тут і не зараз. Краще щоб ми з тобою дочекатися кінця усього цього спектаклю і розійшлися. 
 

Дмитро довго думав, але потім схаменувся. 
 

- Навіщо ти мене відштовхуєш? 
 

- Знаєш, краще оберемо те, що будемо пекти сьогодні,- занепокоєно мовила дівчина.
 

- Я йду спочатку в душ, а потім оберемо, - ніби ображено промовив хлопець. 
 

Ні, він не був ображений. Це тільки для того, щоб покласти нашу головну героїню у незручне становище. Йому це було добре відомо. Він швидко вийшов, тому не гаючи часу вони обирали торт. 
 

- Дивись,- мовив хлопець,- я люблю "Наполеон" і впевнений, що він тобі також до вподоби.
 

- Ні,- обурено мовила дівчина,- це останній торт, який я б хотіла скуштувати. Моїм улюбленим є "Чорний принц".
 

- Яка дівчина, такий і торт.
 

- Дуже смішно. Чомусь на моєму обличчі не видно усмішки, не помічаєш? От чим він тобі не до вподоби?
 

- Він весь темний, а я какао ще і не їм.
 

- Які ми розбалувані. Те нам не подобається, інше. Що вам подобається, "темний", чи краще сказати, "світлий королю"? 
 

- Багато чого, тільки не шоколадні торти. 
 

- О, я придумала. Ми будемо пекти торт "Зебру". Він у нас трохи темний, трохи світлий. Ну як тобі?
 

- Ти знаєш, це буде чудово. І щоб кожен робив ту частину, яка йому до вподоби. Тобто ти темну, а я світлу. Тільки ось розібратись би де борошно, чиста посудина і фартухи. 
 

- Я фартухи зустрічала на вішалці за цими дверима. Посудину знаходила у буфеті біля борошна. 
 

- Ти знаєш рецепт до світлої частини.
 

- Звісно. А ти що, не вмієш? 
 

- Ні, я ж ніколи не готував.
 

- Я тобі допоможу. Дивись, сюди потрібно 4 яйця, 1 стакан цукру і 2 стакани борошна. А я просто додаю ще какао з борошном.
 

Уся випічка йшла дуже навіть вдало. Головні герої так захопились, що не помітили як кухня була вся в борошні. Коли ці частинки були готові, то дівчина продовжила:
 

- Далі нам потрібно вливати по одному шару твого і мого. На скільки я пам'ятаю, то спочатку йде темна, а потім світла частинка. Таким порядком ми зробимо його зеброю. А на самому кінці можна зробити малюнок світлою чи темною частинкою. Це буде краще виглядати. 
 

Головні герої почали вливати. Хлопець дивився за усіми рухами дівчини і насолоджувався. Раптом він обійшов і хотів їй допомогти. Його руки ковзнули попри її талію, а голова лягла на плечі. 

Дмитрові вуста прошепотіли на вухо Віті:
- Я хочу також навчитись. 
 

На що вона відповіла:
- Я не проти, - і вийшла з його обіймів. 
 

У нього непогано виходило. Коли все пеклось, то наші герої прибирали і мили кухню. Вийшло навіть непогано. Через лічені хвилини один з охоронців приніс камеру. Чоловік був готовим робити фото. 
- Залишайтесь у фартухах. Таким був наказ. Щоб на ваших обличчях залишалась усмішка і борошно.
Фото виходили чудові. Двоє людей, в чиїх очах читається закоханість, дивились в об'єктив і усміхались, а на їхніх щоках була мука. 
Після зйомок вони обтерли борошно, а через декілька хвилин лягли спати.