Розділ 1

Ніколи любов не перестає. ( Біблія, 1 Коринтян 13:8)

  Вперше Артемко побачив Катрусю, коли сонячного вересневого дня мама привела її до школи на перший дзвоник. Дрібненьке, сором'язливе дівча з двома великими бантами на білявій голівці налякано роздивлялося на всі боки, тримаючись за мамину руку. Діти стали однокласниками.

  Чомусь, Артемко одразу незлюбив ту дівчинку. Невтомно робив їй різні неприємності. То смикав за кіски, то забирав щось, дражнив. Часто вона приходила додому у сльозах через витівки Артема, чи інших однокласників.

  Роки минали, дитячі пустощі змінювалися більш значними вчинками. Якось, Катя, в присутності багатьох однокласників посміялася з Артема, коли він програв змагання з бігу, яке проходило між школами. Назвала його коротконогим карликом. За це ображений семикласник обізвав дівчину сухореброю козою, яка нічого не тямить в спорті, бо лиш цілими днями читає книжки. Вигукнув, що колись він ще виграє у забігу і тоді вона при всіх попросить у нього вибачення.

   Минули літні канікули. У вересні діти знову прийшли до школи. От тільки Катю і Артема було важко впізнати. Обоє так підрости і змінилися за ті кілька місяців, що всі однокласники не могли надивуватися. «Сухореброї кози» уже не було. Катя ціле літо гостювала у бабусі в селі, пила козяче молоко, не лінувалася їсти і перетворилася на дуже миловидну юнку. Світле волосся заколене з боків невидимками сяяло на сонечку, мов серпневе пшеничне поле.

  Дівчина несміливо посміхнулась однокласнику, який дивився на неї, як на прекрасну незнайомку. Не міг приховати свого захоплення. Катя привіталася з Артемом, вдаючи, що не помітила, як сильно він підріс і погарнішав. Запитала:

̶  Як минуло літо? — хлопець розгублено посміхався, вперше не знаючи, що відповісти цій дівчині. Раніше він би одразу випалив щось на зразок: «А тобі, що, Катька? Краще скажи, чи хоч сонце бачила, чи так і просиділа в хаті за книжками ціле літо?». Колись, але не того дня. Тепер, з цікавістю розглядаючи дівочу фігуру Каті і миле личко з красивою засмагою, він здогадувався, що вона напевне провела літо дуже гарно.

  Хлопцеві, як ніколи, захотілося розпитати Катю, як минули її канікули, що робила і куди їздила. І розповісти, що він теж не гаяв часу. Ціле літо він з сусідськими хлопцями помагав дідові біля трактора, а у вільний час бігав довкола села, тренувався.

  Артем і Катя не помітили, як почали жваво балакати. І розмова ця виявилася такою цікавою, що й не зогледілися, як продзвенів дзвінок на урок. З нетерпінням чекали перерви, аби знову весело теревенити. З’ясувалося, що їх бабусі і дідусі живуть у сусідніх селах, а тому вони бували цього літа на одному й тому ж озері.

  З тих пір Артем і Катя стали друзями. Мабуть, так можна назвати стосунки цих молодих людей. Хоча, звісно, однокласники і інші часто дражнили їх, називаючи парочка, закохані, молодята і подібно. Тепер на кожних спортивних змаганнях у Артема була вірна вболівальниця. Катя збирала дівчат у групу підтримки і гаряче підбадьорювала друга, помагаючи першим добігати до фінішу. І він добігав. Часто озираючись на улюблену свою подругу серед вболівальників, готовий був зі шкіри вискочити, лиш би вона могла ним пишатися.

  На шкільних танцях Катя була першою дівчиною, яку Артем наважився запросити на танець. В пишному, рожевому платтячку до колін і з грайливими локонами довкола милого личка, вона здавалася йому справжньою принцесою.

  Закінчивши школу, молоді люди разом вступили до медичного інституту. Обоє мріяли стати лікарями. Тільки Артем хотів бути хірургом ортопедом, а Катя мала бажання лікувати дітей.

  Студенти продовжили дружити. І зовсім не знали, коли та дружба переросла у щось значно більше. Якось на черговому студентському святі з музикою і танцями, Артем побачив, як інший хлопець запрошує Катю на танець. В ту мить щось дуже болюче заворушилося в його грудях. Серце завмерло. Стало важко дихати, коли усвідомив, що вже не хоче, аби вона танцювала з кимось, окрім нього. В ту мить остаточно відкрилися очі. Усвідомив, що це біляве дівча, знайоме з першого класу, вже давно не дитина. Катя тепер дуже гарна, юна дівчина, на яку задивляються усі хлопці.

  Став, як заморожений, вагаючись, що робити. Не відривав очей від пари, що весело закружляла під жваву, романтичну мелодію. А потім... Артем піймав погляд Каті на собі. Вона посміхнулась якось так... Може, й не було в тій посмішці чогось незвичайного, та він розцінив це по-своєму. Твердим кроком наблизився до Каті, рішуче забрав її від того одногрупника і повів спантеличену дівчину у танець.

  В той же вечір Артем пішов проводжати Катю до гуртожитку і, стоячи в темному закутку біля входу, взяв за руку не так, як раніше. Чуттєвіше, не, як друга. А потім... Обійняв і ніжно поцілував дівчину в губи. Коротко, трепетно. Катя сором’язливо торкнулася пальчиками своїх уст, наче хотіла затримати той поцілунок на губах якнайдовше.

̶  Кать... Я... Знаєш, я люблю тебе. — несміливо зізнався. З замиранням серця дивився на красуню, чекаючи відповіді. Вона одразу сказала:

̶  І я тебе. — і ніяково засміялася. Опустила очі додолу. Артем вигукнув, що найщасливіший на світі. Міцно обійняв свою любу подругу і вже не хотів відпускати з тих обіймів мало не до ранку. Вони сиділи на сходинках біля входу в гуртожиток і без кінця про щось мило шепотілися. Ніби давно не бачилися. Аж доки під ранок їх не розігнала строга прибиральниця.