V РОЗДІЛ глава 2

Глава 2

Людина – розумна істота. На жаль, саме ця її якість неодноразово псує їй життя. Думки поїдають нас зсередини. Ми самі придумуємо собі проблеми, а потім жалюгідно від них страждаємо. Шукаємо відповіді на питання, які самі ж собі вигадали. Як жити правильно? В чому істина? Який сенс? Можливо, істина в тому, що ніякого сенсу немає. Просто слід приймати усе, як належне. Не обов’язково має бути закономірність в тому, що якийсь хлопець ігнорує одну дівчину.

Єва поринула у спогади, роздуми, пошуки об’єктивної правди в тому, що відбувалося між нею та Тімом. Читаючи черговий любовний роман, вона сподівалась знайти відповідь саме там. Як завжди, ситуація – схожа та заплутана. Дівчина закохалась. Хлопець тримає її на відстані, час від часу даючи надію на початок стосунків. Але тут сценарій йде трохи далі, в бік. Вони все ж таки стають парою. Такий сюжет ще більше захопив Єву. Вона була вже близько до розгадки. Кінцівка стала неочікуваною. Хлопець врешті-решт закохується, проте все псує підступна «найкраща» подруга. Що ж. Ніякої відповіді Єва не отримала.

Єдина правда, до якої Єва змушена була дійти – немає ніяких закономірностей та правил. Все в цьому світі досить різне. Адже немає жодної однакової травинки. Кожна людина відрізняється чимось від іншої. Навіть близнюки. А пошук спільного – лише невдала спроба відчути себе в безпеці, бо ти «такий не один».

Ні. Всі ми такі одні. Кожен з нас – окремий маленький світ. Ми завжди самотні. І весь час прагнемо знайти «рідну душу». Більшість з нас робить це сенсом свого життя. Є, звичайно, одиниці, для яких щастя існує не залежно від того, є хтось поряд, чи ні. Вони самі створюють щастя, навіть наодинці і собою. Таких людей вважають дивними. Та хто зна, де тут правда? Там, де більшість, чи меншість? Широка дорога, чи вузька стежка? Вибір кожного, який точно не варто засуджувати, сприймаючи через призму власного бачення.

Кожна історія в нашому житті – особлива. Якою б вона не була. Та коли вона закінчиться, почнеться нова. І в житті кожної людини ти займатимеш своє місце. Ніхто його не займе. Бо ми всі різні, місця в нас різні.

«Я ні про що не шкодую. Тім – окрема історія, яку настав час залишити позаду. Завдяки йому я змінилась. В певній мірі в кращу сторону: я стала більш розкута та смілива. Дякую Тіме за безцінний досвід…».

Єва закрила свій записник, погасила настільну лампу та лягла в ліжко. Думки вже не метушилися в її голові. Спокійний сон нарешті замінив тривожний біль дівчини.

Одного ранку на телефон прийшло сповіщення.

Тім: Що ти

«Як завжди, навіть знак питання не спромігся поставити». Не відкривши повідомлення, вона відклала телефон подалі. Адже кілька днів тому дала собі обіцянку не відповідати йому більше.

Нове життя починається.