ІІІ РОЗДІЛ глава 8-9

Глава 8

Наступного дня Єва з шостої години ранку готувалась до випускного: наводила марафет, робила зачіску.

- Ідеально. Тепер сукня. – вона обережно зняла плаття з вішака та з допомогою Мії вдягла.

- Ти неперевершена. Просто красуня!

- Як і ти. – дівчата обійнялись.

Ось вона стоїть на головній площі університету. Прекрасна незнайомка. Ще молода, але вже з досить зрілими думками. По-своєму гарна, по-дівочому невинна, по-дорослому мудра.

Зовсім недавно вона стояла тут наївна і розгублена. Тепер вона змінилась. Вона не соромиться більше висловлювати свої думки, розмовляти про будь-що з будь-ким. Вона не боїться осуду інших. Вона приймає себе такою, яка вона є. Інших – також. Вона не женеться за ілюзіями, а смиренно приймає усе, що з нею трапляється, як належне.

Вона йде легкою ходою за своїм дипломом, заробленим наполегливою працею. Мантія додає її образу певної незвичності та атмосферності. Ось вона: мить, про яку вона мріяла так давно. Посмішка не сходить з її обличчя.

Приймаючи вітання родичів та близьких, вона ненавмисне починає плакати. Тепер точно «бувай, безтурботне життя».

Вечір. Ресторан. Студенти-випускники фотографуються, танцюють, жартують.

Єва вийшла надвір, бо всередині було надто жарко. Вона прогулювалась широкою вулицею. Людей та машин майже не було. Музика з ресторану трохи стишилась, але ще можна було розібрати деякі слова пісень. Так вона дійшла до парку. Сіла на першу лавочку.

«Ха! Саме на цій лавочці я була тоді з Денисом». Вона хотіла вже встати та піти звідти. Але побачила в темряві незрозумілий силует.

«Надіюсь, мене тут не зґвалтує якийсь маніяк». Вона тихо сиділа.

- А ти що тут робиш? Принцеса не на балу?

- О-ой, це ти. – вона впізнала голос Тіма. – Та вирішила пройтися. Там так шумно та гаряче. А ти що тут?

- Та теж вирішив прогулятися. – він сів поруч.

Вони мовчали. З ресторану долинали гучні вигуки та музика.

- Ну раз ти не хочеш на бал, то бал прийде до тебе. – Тім засміявся, підвівся на ноги та простягнув Єві руку. – Можна Вас запросити?

Вона взяла його за руку і встала.

- Ти сьогодні просто чарівна.

- Дякую – невпевнено сказала Єва.

- Я бачив вручення диплому. Ця сукня дуже тобі личить.

- Ти був там?

- Так. Стояв позаду.

Його руки були на талії Єви, її руки – в нього на плечах. Неможливо було точно сказати, що за пісня зараз грала. Та це не мало для них значення.

- Як будеш тут без мене?

- Буду сумувати… - пошепки мовив Тім, наблизившись до її вуха.

Вона охопила його шию обома руками, поклавши підборіддя Тіму на плече.

- І я буду.

Єва поглянула йому в очі - два вогника, які ледь було видно в темряві. Наблизилась лицем до нього. Торкнулась губами його вуст. Він злегка здригнувся, але не відсторонився. Не зміг побороти бажання не підхопити розпочате. Вони вже не кружляли в повільному танці. Натомість їхні губи танцювали свій ніжний, а згодом пристрасний танець. Тім прижав Єву сильніше до себе. Його руки ніжно ковзали по шовковій сукні. Її руки ще ближче притягували Тіма. Вони злились в єдине ціле. І здавалося, ніколи не роз’єднаються.

Єва повільно почала відсторонюватися. Тім не хотів зупинятися, знову і знову цілував її.

- Я маю йти. – прошептала вона йому прямо в губи.

Він лагідно поцілував її шию, взяв її руки та притулив до своїх щік. Вони були гарячі.

- Що ж ти зі мною робиш? – Тім ніжно обійняв її. А потім відпустив.

Глава 9

Випускний пройшов досить швидко. Єва вже збирала речі, щоб везти їх додому. Батьки мали приїхати ввечері.

- Як тобі вчорашня вечірка? До речі, де ти пропала вкінці?

- Та вирішила піти раніше. – спокійним тоном сказала Єва.

- Чому? Стомилась?

- Так, трохи.

- Ну нічого. Зате тепер ми  офіційно бакалаври. Ти рада?

- Так, звісно. Тепер можна морочитися іншими проблемами. – вона засміялась.

- Але спершу проведемо класно це літо. – раптом вигукнула Міа.

- Ха! Що ти вже придумала?

- Палаточний табір.

- О, ні. Ти знаєш, що це означає?

- Так. Прекрасні краєвиди, смачна їжа на вогнищі, весела компанія та незабутні враження.

- Ну стосовно незабутніх вражень я не заперечую. Але ти ж знаєш, як я боюсь павуків і різних комах. Я цього не витримаю.

- Тю! Та переживеш. Треба боротися зі своїми страхами.

- Ну я подумаю.