ІІІ РОЗДІЛ глава 4-5

Глава 4

Останній екзамен здано. Тепер точно – всі муки навчання позаду. А разом з ними залишились у минулому ті неймовірні моменти студентського життя, які Єва буде берегти в серці протягом довгих наступних років. Через тиждень випускний. Дівчата обирають вбрання, хлопці організовують святкування в ресторані.

Єва прокинулась зовсім рано. Її сусідки ще солодко спали. Тож вона вирішила їх не будити, тихо зібралась та пішла на пробіжку.

По дорозі вона налаштовувала музику та переглядала переписки в соцмережах. Нове повідомлення від Дениса.

Денис: Які плани на день? Можливо підемо ввечері на каву?

Закотивши очі, Єва сховала телефон до карману. Ввіткнула навушники до вух та почала повільно бігти. Сонце саме показалося на горизонті. Єва прибігла на стадіон. Там відчувався запах скошеної вчора трави. Один з улюблених запахів Єви. Сюди вона також віднесла аромат кави, сторінок нової книги, акації та парфумів Тіма.

На стадіоні ще не було нікого. Єва бігла, не поспішаючи, рівно дихаючи та насолоджуючись свіжим повітрям. Коли вона добігала 3 коло побачила силует людини, що направлялась до спортивного майданчику. Та це ж Тім. Вона сповільнилась та почала йти, роблячи при цьому глибокі вдихи та видихи.

- О, ти теж тут? Вирішила побігати? – Тім вийняв з вух навушника.

- Так. Ти часто бігаєш?

- Ні. Я не бігати прийшов. На турніках трохи позаймаюсь.

- Зрозуміло. Тоді гарного тренування.

- Ти вже додому?

- Так.

- Зачекай. Я ще не буду займатись. Посидь трохи зі мною. Відпочинь.

Єва без вагань сіла на лаву. Тім трохи ближче підсунувся та поклав свою руку їй на коліно.

- То ти поїдеш після випуску?

- Скоріше за все, що так. А що, хочеш дізнатися, коли нарешті мене здихаєшся? – вона голосно розсміялась. – тоді ще точно сказати не можу.

- Блін. – Тім теж засміявся.

- Ах ти, я думала він навпаки переживає, щоб я не поїхала.

- То ж переживаю… - він важко зітхнув.

- То може втримаєш мене біля себе?

- Кицю, ти молода та красива. Я тобі не потрібен. Це ж усе несерйозно. Сама розумієш. Я був твоїм тренером, через це в тебе і виникла ця прив’язаність. Це скоро мине. Звісно, я сам в цьому винен, бо не міг себе контролювати, приставав до тебе. Але як я зрозумів, тобі це не дуже подобалось. - він забрав руку з її ноги та відвернувся. - Знайдеш собі когось кращого, молодшого і забудеш мене… Впевнений, що в тебе багато достойних прихильників.

- Ти… ти геть не так усе сприймаєш! Я б хотіла сама це вирішувати. Гарного тренування, Тіме. – Єва різко встала та пішла швидким кроком, не оглядаючись

Солоні сльози текли по її щоках та потрапляли на губи й у рот. Вона відчула їх смак, від цього ще сильніше плакала.

«Добре, що немає людей на вулицях. Не в силі я стримати ці сльози».

Єва вбігла в кімнату взяла рушник та інше приладдя для миття та пішла в душ.

Вода в душі змішувалась з її сльозами. Вона знову і знову прокручувала в голові Тімові слова. Іноді хороші думки приходять в голову під час прийняття душу. Та часом і не дуже добрі.

«Він правий. Я маю нарешті схаменутись. В нас нічого не вийде. Як би ми цього не хотіли. Він вважає, що вік – це обмеження. Думає, що у мене якась прив’язаність, несерйозна дитяча закоханість. Я ж для нього «дитина».  Що ж, тут вже нічого не вдієш». Вона вдягла халат та пішла до кімнати. Дівчата уже прокинулись.

- Ти коли встала? Ти що в душі уже була?

- Так. Давно встала. Ходила бігати.

- Оце ти молодець. А я краще ще полежу. - Ніка повернулась на інший бік.

Єва взяла телефон і сповнена небувалої рішучості написала Денису.

Єва: Добре, я згодна. О котрій бути готовою?

Глава 5

Ввечері Єва збиралась на побачення з Денисом. Вона сподівалась таким чином припинити думати про Тіма. Хоча ранкова розмова ніяк не виходила у неї з голови.

В кімнату зайшла Міа. Побачивши подругу, що стояла біля дзеркала та фарбувалась, вона здивувалась.

- О, ти робиш макіяж?

- Угу. – Єва була захоплена виведенням чорної жирної стрілки.

- Це на тебе не схоже. Та ще й такі зухвалі стрілки. Куди збираєшся?

- На побачення. – байдужим тоном сказала Єва.

- Ов-ва! З ким це? Невже цей неприступний нарешті одумався?

- Ні. Не з ним. З Деном.

- А-а, а я вже подумала…

- Неважливо. Як тобі? – Єва жіночно покліпала очима.

- Просто жінка-кішка. Супер! Але це все рівно якось незвично для тебе.

- Все змінюється. Сьогодні мої очі будуть відповідати настрою. – вона взяла палітру тіней та почала наносити чорний колір.

- Ти мене лякаєш. Все гаразд? – Міа взяла Єву за руку.

- Все просто чудово. – спокійно відповіла вона.

- Гаразд. Але в разі чого, я готова вислухати та при можливості допомогти.

- Я знаю. Дякую. – на обличчі Єви з’явилась вимушена посмішка.