ІІІ РОЗДІЛ глава 3

Глава 3

Середина червня. Випускні екзамени майже здано. В повітрі відчувається далекий дотик свободи. Зовсім скоро Єва закінчить університет і буде рухатися далі. Поклик незвіданого чарував її. Та єдине, що її засмучувало в майбутньому – це те, що там може не бути Тіма. Якщо вона не лишиться в цьому місті, вони, ймовірно, більше ніколи не побачаться. Звісно, якщо він нарешті не зробить той важливий крок, якого Єва дуже довго чекає. Ах, якби ж вони стали парою. Тоді все точно було б ідеально.

Теплим літнім вечором Єва прогулювалась по місту разом зі своїми подругами. Сонце вже майже зайшло за обрій. Все навколо було увібране в тьмяні, проте теплі, оранжеві кольори. Повітря ще було душним, та легенький вітерець приносив невелику дозу вечірньої прохолоди.

- Які плани на майбутнє, мої любі? – раптово запитала Міа.

- Думаю про переїзд до столиці.

- Я повернусь до рідного міста. Уже маю деякі варіанти роботи.

- А я планую до сусіднього міста. Це нейтральна територія для нас із Марком. Недалеко до його міста. Він, мабуть, теж зі мною переїде. – замріяно сказала Герда.

- А ти, Єво?

- Ще не вирішила. Не хочу зараз про це думати. – сумно зітхнула Єва.

Дівчата пришвидшили крок. Міа та Єва йшли позаду.

- Ти досі за ним вбиваєшся? – пошепки сказала Міа.

- Що ти маєш на увазі? Я ні за ким не вбиваюсь.

- Не думай, що я нічого не помічаю. Ти досі щось відчуваєш до нього?

- Можливо. – неохоче відповіла Єва.

- Та він якийсь несерйозний. Навряд чи у вас щось вийде. Може він хоче все життя лишатися холостяком. То ти будеш до віку про нього думати?

- Слухай, я не знаю. Давай не будемо про це. Будь ласка. – вона благально подивилась на Мію.

- Ну добре. Та мені це все не подобається. Ти достойна кращого. Постарайся викинути його з голови.

- Уже старалась. Що там у тебе з Ітоном? – Єва різко перевела мову, аби припинити цю неприємну розмову.

- Та що? Нічого. Ми не спілкуємось уже місяць. Він козел. Немає про що й говорити. Всьому кінець. – вона хотіла була ще щось сказати та раптом почала штурхати Єву за руку. – О, поглянь, хто тут у нас?

- Де?

Їм назустріч йшов Тім. Єва одразу повеселішала.

- Привіт. Я вас наздожену. – повернулась вона до Мії.

- Привіт, що ти тут?

- Та все чудово. Ось гуляємо. А ти звідки?

- По справах ходив. Як екзамени?

- Добре. Лишився один і кінець. 26 випускний.

- Круто. Хочу побачити тебе у випускному платті та мантії. – він мило посміхнувся. Останні промінчики сонця засвічували його мужнє обличчя. Він трохи примружився.

- Ха-ха, побачиш, якщо захочеш. Ну добре, маю бігти.

- Так, бувай.

Вона наздоганяла подруг з широкою посмішкою на обличчі. Він знов ощасливив Єву просто своєю присутністю. Їй і цього було достатньо для хорошого настрою на решту дня.

...