ІІІ РОЗДІЛ глава 2

Глава 2

Єва сиділа у кімнаті гуртожитку та готувалася до екзамену. Цей предмет ніяк не хотів піддаватися вивченню, думки літали десь разом із птахами за вікном. Надворі було похмуро. Схоже сьогодні буде дощ. Вона встала з ліжка та пішла на кухню поставити чайника. Дорога не дуже близька, вона повільно човгала капцями по довгому коридору. Поставила чайник на плиту, ввімкнула на максимум. Не бажаючи повертатись так швидко до кімнати, Єва вирішила розтягнути свою коротку перерву, сіла на підвіконня та почала вдивлятися в лиця перехожих. У кожному з чоловіків в гарній фізичній формі вона бачила Тіма.

«Цікаво, де він зараз? Що робить?». Вони рідко спілкувались в Інтернеті. Та їхні реальні зустрічі завжди компенсували це. Єва була така щаслива просто бачити Тіма, торкатися до нього, розмовляти з ним про різні речі.

Чайник досить швидко закипів. І Єва неохоче потягла його до своєї кімнати. Відчинивши двері, вона побачила несподіваний, приємний сюрприз. На столі в літровій банці стояв букет ромашок.

- Як мило-о… - Єва розчулилась та мало не заплакала. Ніколи ще їй не дарували квіти ось так.

Не зважаючи на те, що вона більше полюбляла троянди, цей букетик їй дуже сподобався. Вона нахилилася та вдихнула чудовий літній аромат цих диво-квітів.

«Цікаво, хто ж це?». Саме в цей момент до кімнати зайшла сусідка Єви – Ніка.

- Оу, яка краса! Єво! Хто це тобі подарував?

- Не маю уявлення. Я ходила на кухню гріти воду, приходжу - а тут таке. Може це і не мені. А комусь із вас.

- О! Цікаво… Та хто б мені його подарував? Ой, поглянь, тут записка є.

- Записка? – Єва розгорнула клаптик паперу, на ньому було написано «Для найдобрішої дівчини у цій кімнаті. Для Єви.». – Ха-ха. Найдобріша. Хм, цікаво, хто ж все таки його приніс?

- Ніяких варіантів не маєш?

- Та є один… - Єва почервоніла, бо мало кому раніше про нього говорила. Вона мала надію, що це таки Тім.

- А-а, точно. Денис.

Надії Єви рухнули. Вона згадала про свого головного прихильника. І то був не Тім.

- Так, точно. Може бути, що це саме він.

- Оце ти щасливиця. Мені таких сюрпризів ніхто не робив.

- Угу… - Єва не знала, що й сказати на це. Денис мало її цікавив.

- Піди до нього, подякую – Ніка посміхнулась.

- Якось іншим разом. Потрібно вчитися.

***

Наступного дня після екзамену Єва зустріла Дениса в коридорі університету.

- Привіт! Як справи? Як здала?– він широко посміхався.

- Чудово! – Єва була щаслива, бо здала іспит на «відмінно». Почуття радості та вдячності переповнювали її, тож першим, з ким вона цим поділилася став Денис.

- Ти прямо сяєш від радості! Приємно це бачити.

- О, так. Вчора якась невідома особа вдерлась до мого помешкання, уявляєш?

- Та ти що! І що, щось вкрали? – Денис просто вибухав від щастя.

- Та ні, ти знаєш. Навпаки. Хтось приніс великий букет ромашок і поставив на стіл, поки мене не було в кімнаті. А в записці до букету було написано, що я найдобріша дівчина в цій кімнаті. – Єва розсміялась.

- Ну так, ти і справді найдобріша. Хто ж цей негідник?

- Уявлення не маю. Можливо, ти щось про це знаєш? – Єва хитро усміхнулась.

- Знаю. Але не можу тобі сказати. Бо це секрет. Але той, хто це зробив буде дуже радий, що тобі подобалось. – просто сяючи від щастя, він незграбно розвернувся на 360 і побіг, стрибаючи з ноги на ногу, наче першокласник, що отримав «дванадцяту».

- Дивний хлопчина. – тихо сказала Єва сама до себе.