ІІ РОЗДІЛ глава 6

Глава 6

Травень. Сесія здана. Лишились випускні екзамени і «Добі вільний». В останні ночі до здачі Єва готувалась. Не могла змусити себе зробити це раніше. Її колишній запал, самодисципліна та терпіння кудись поділись. І здавалось, більше ніколи вже не повернуться. Що ж, доведеться їй з цим тепер жити. Подумки Єва називала цей стан «деградацією», та сил протистояти цьому у неї не було.

Одного сонячного травневого ранку Єва прокинулась  від думки про Тіма. Можливо, він їй тоді наснився. Не могла вона згадати, що саме стало причиною цього. Але не встаючи з ліжка, вона на пів ранку заглибилась у свої думки. Нарешті дала волю спогадам. Вона згадала усю їхню історію. Вже не було так боляче. Але це не відпускало.

Найяскравіший спогад – їхні останні обійми. Від однієї думки про його дотики в той день серце Єви застукало так сильно, наче вона щойно втікала від зграї злих собак.

«Час лікував, та лікував не мене. Це не те, що пишуть в книжках. Схоже, це назавжди». Вона здалась. Здалась йому, спогадам, мріям про нього. І їй стало так легко та радісно на душі.

«Схоже, по-іншому я не можу. Він був сенсом мого життя. Коли я постаралась його викреслити, все пішло шкереберть. Він – частина мене, мій хрест, який я мушу нести до тих пір, поки не розлюблю його. Або до кінця моїх днів».

Єва різко піднялася, витерла краплинки сліз, що самі по собі виступили на кутиках очей. Вона потягнулась, випрямилась і гордо пішла назустріч новому дню.

На кухні сиділа мама та молодша сестра. Вони про щось захоплено розмовляли, порушуючи тишу свіжого весняного ранку. Єва приєдналась до розмови. Вона жартувала, як колись. З усмішкою на обличчі Єва милувалась своїми рідними, невимушеністю та наївністю сестри, лагідністю мами. Вона ввібрала носом запах щойно завареної кави, поглянула у вікно – неймовірний сонячний ранок.

«Здається, я знайшла свою внутрішню мотивацію, призначення. Це любов. Якщо комусь вдається досягти значних успіхів через любов до своєї роботи, чи до грошей, то це точно не про мене. Мені потрібна не така любов. Я люблю Тіма. І це мене так надихає…».

З того дня Єва щоранку прокидалася з думками про Тіма. Це допомагало їй встати з ліжка, діяти, творити своє сьогодення та майбутнє. Наче вона знайшла якусь суперсилу і тепер здатна на все.

...