ІІ РОЗДІЛ глава 4

Глава 4

Єва і не здогадувалась, який ефект може мати для неї просте видалення переписки з Тімом. Вона і справді припинила думати про нього. І їй стало легше.

Вона жила, як раніше. Ходила на пари. Відпочивала з друзями. Але не було більше в її житті яскравого вогника кохання. Та так було жити простіше.

Єдиним випробуванням для неї тепер було – піти в спортзал. Адже строк абонементу ще не закінчився. І від цього їй ніде не дітися. Довелося зустрітися з ним. Вперше буде важко. Але потім – звикне.

- Привіт.

- Привіт.

- Щось ти якась засмучена?

- Ні, все добре. – вона усміхнулась і пішла подалі від нього. Тепер точно все добре. Здається, вона більше нічого до Тіма не відчуває.

«Яка свобода! Бувай, мій милий Тіме».

Так і йшли дні. Вона не знала, що про цю ситуацію думає він. Чому вона так змінилась по відношенню до нього? Що він не так зробив? А можливо, він взагалі про це і не думав. Хто зна?

Та для Єви тепер в пріоритеті стало навчання і самовдосконалення. Вона стане найкращою. В усьому. Він пошкодує, що так повівся. Вона читала різні книжки. Це її захоплювало. Дізнавалась багато нового та цікавого. Присвятила всю себе лише собі. Імовірно, так буде краще для всіх.

Єва відновила спілкування з Денисом. Він готовий усе для неї зробити. Він її розуміє.

Кожного разу, коли в Єви виникали якісь проблеми, вона «виливала душу» лише Денису та найкращій подружці – Мії. Денису це подобалось, однозначно.

«Можливо, у мене з ним щось і вийде. Ну і що, що я його не люблю? Зате він мене обожнює. А любов. Та кому вона потрібна? Від неї лише біль та страждання».

Одного весняного вечора Єва дочитала книжку «Віднесені вітром» М. Мітчелл. Її так захопила сюжетна лінія та характери головних героїв, що вона навіть провела паралель: вона, як і головна героїня ігнорувала почуття Дениса. Проте вкінці твору Скарлетт зрозуміла, що любить Ретта. Хоча довгі роки цього не помічала.

«Точно. Я – Скарлетт, а Денис – Ретт. Він мене любить. Значить невдовзі я теж його покохаю. А може уже кохаю? Мені з ним цікаво. Я йому розповідаю абсолютно все, не соромлячись. І нам так легко разом. Думаю, все можливо. Ми ще можемо стати хорошою парою. Тільки тепер і я маю проявити симпатію до нього».

Під враженням від цього роману Єва стала писати Денису. Вона була вже не такою холодною та відстороненою. Реагувала на його компліменти та прояви симпатії, як належить скромній дівчині, що й сама схоже закохалась. Єва почала спілкуватись з ним так, ніби він їй насправді подобається. Можливо, скоро так стане і в реальності? Вона його полюбить.

Єва ввела в своє життя безліч корисних звичок. Вона бажала стати успішною, та досконалою. Вона бажала не витрачати час дарма. На роздуми, мрії, спогади. Весь час Єва тільки те й робила, що вчилась, читала художні твори, займалась спортом, але в домашніх умовах. На кілька тижнів вона і справді стала супер-продуктивною та успішною. Стала менше їсти солодкого. Багато працювала, взагалі себе не шкодуючи. Сама створила собі обмеження і дотримувалась їх, як солдат в армії.

«Так. Це неймовірно. Я здатна досягнути найвищих вершин. Слід лише не думати про те, чого хоче моє тіло, інакше все буде втрачено».

Потреби тіла та душі стали для неї неважливі, другорядні. В пріоритеті – розум. Все слід зважувати відповідно до законів логіки.

Єва прокидалась вдосвіта. Робила зарядку. Пила склянку води. Йшла на пробіжку. Згодом – душ. Сніданок. Навчання. Ввечері перед сном – книжка. Спати – о 22, не пізніше. Наче робот, але вона стала зразковою студенткою. Кожного дня за звичкою спілкувалася з Денисом. Їм завжди було про що поговорити.

Старе життя лишилось позаду. Вона стала гордою та незалежною.

«Ніякі почуття мені не потрібні. Я тепер точно вільна».