ІІ РОЗДІЛ глава 2

Глава 2

- Він досі не запросив тебе на побачення?

- Ні. Не знаю, що в нього в голові. Може, я йому і не подобаюсь взагалі.

- Не кажи так. Ти ж бачиш, як він себе поводить з тобою. Це ж все не просто так. Може він просто соромиться, що набагато старший за тебе. Через це ніяк не може перебороти себе і позвати тебе хоча б кудись погуляти.

- Не знаю, Міа. Все можливо. Але такі нерішучі нині чоловіки пішли.

- Все буде добре. Може це і на краще. Можливо, скоро ти знайдеш справжнє кохання, забудеш про нього. А як ні – значить, то твоє. А твоє від тебе не піде.

- Ти як завжди вмієш заспокоїти своєю мудрістю. – Єва посміхнулась.

Подружки обнялись та помарширували в гуртожиток. Надворі було прохолодно. Лютий. Тож вони поспішили.

Того дня Єва пішла в спортзал. Там, звісно ж, був і він.

- Як ти тут, займаєшся?

- Так. Не можу придумати ще яку вправу зробити.

- Ну тоді дороблюй цю, а я пізніше прийду щось підкажу.

- Добре, дякую. В мене останній підхід скручувань зараз. Далі хочу на ноги щось зробити.

Єва закінчила з тренуванням на прес, стояла біля вікна та пила воду. Від скручувань у неї заболіла шия, тож вона вирішила її розім’яти. Саме в цей момент у кімнату зайшов Тім.

- Що, болить?

- Ага. Зробиш мені масаж? – Єва хитро усміхнулась, адже вона жартувала.

Але в цю ж хвилину Тім взяв її за талію, став позаду неї, спершись на вікно, і почав масажувати їй шию.

Єва від несподіванки не знала як їй поводитись. Їй було так добре, що вона вирішила розслабитись, заплющила очі і стояла так, відчуваючи кожен дотик та натиск сильних Тімових рук. Завершивши з масажем, Тім ніжно погладив її шию та плечі. А потім опустив руки та обійняв Єву ззаду за талію. Його мужні руки стиснули її так міцно, що якби навіть вона хотіла звідти вибратись, у неї б це навряд чи це вийшло.

Таких почуттів Єва ще ніколи не знала. В її животі літали метелики, але це не було найсильніше відчуття. Найбільше з усього, що вона тоді відчувала, Єва запам’ятала її покірність та його надійність. Жоден чоловік не викликав у неї таких емоцій. Вона не хотіла пручатись, навпаки - бажала слухатись його. Бо знала: поки вона з ним, у його чудових обіймах, ніщо їй не загрожує.

Єва поклала свої худенькі руки на його, величні та прекрасні, чоловічі руки. Вона притиснула його до себе сильніше і відкинула голову йому на плече.

«Нехай ця мить ніколи не закінчується. Хочу стояти тут ось так, гладити його руки, відчувати його тіло своїм. Нехай це триває вічно. Ти притягнув мене якимось чарівним магнітом. І я хочу назавжди лишитись твоєю…».

Але все хороше рано чи пізно закінчується, як і її тренування того дня. Та Єва йшла до гуртожитку така щаслива, наче щойно зустріла самого Бога.