І РОЗДІЛ

Глава 1

«Люди думають, що вони полюблять, тільки коли знайдуть досконалого чоловіка або жінку. Дурниці! Ви ніколи не знайдете їх, тому що досконалої жінки та досконалого чоловіка не існує. А якщо вони існують, то їх не хвилює ваша любов»

• Ошо

Єві 19. Вона молода, сповнена сил та амбіцій. Живе, наче не підозрюючи, як іноді буває складно досягти бажаного. Її головними перевагами є добре серце та скромність. Додамо ще дрібку привабливості, щедрості, наївності та широку засліплюючи посмішку – і от воно: миле створіння, створене для чоловічої уваги та кохання.

Але про такі речі Єва замислюється рідко. Хіба що, коли невгамовні родичі проявляють нетактовність і при кожній зустрічі запитують, чи ще не збираєшся заміж?

Та це поки неважливо. Звісно, дівчина була не проти стосунків, але в пріоритеті поки що навчання та безтурботне студентське життя.

І от стоїть вона біля дзеркала, яке зараз ділить із сусідкою по кімнаті, робить зачіску. Макіяж не наносить. Вона впевнена в своїй природній красі. Завжди була впевнена.

На всю кімнату звучать улюблені старомодні пісні. А вони втрьох підспівують та весело базікають.

- Скільки у вас сьогодні пар? – щоденний ритуал: опитати кожну, наскільки важкий планується день.

- У мене 2 – тихо пробурмотіла Ніка.

- О, добре тобі. У в мене аж 4. І всі лекції в одного викладача. Нудьга. Може не піду на останню. Чи дві останні.

- Ха-ха – засміялась Єва, - ото ти, Ліно, а я відходила на усі пари цього бурмила. Тому ти теж повинна.

- Ну я побачу.

Взявши сумку та ключі Єва попрямувала до дверей:

- Гарних пар. Ніка, після універу в магазин?

- Так, я наберу. Бувай.

Глава 2

Ну от остання лекція в цій задушній аудиторії. Після дзвінка замучений потік однокурсників поплентався до виходу. В коридорі вже було темно. Листопад. Похмуро та сиро. Єва зупинила біля підвіконня, щоб одягнути пальто та шарф. Щось змусило її обернутись. Стоїть. І дивиться, наче на десерт перед обідом. Аж моторошно стало. Але вона посміхнулась. І він теж.

- Привіт.

Це її однокурсник, з яким вона ніколи раніше не спілкувалась. І таке буває. Стільки років пліч-о-пліч за партами, а вперше заговорили на 3 курсі. Дивина.

Та більше нічого він тоді не сказав. Через деякий час почалось листування. Єва однозначно знаходила його цікавим співрозмовником. «Можливо це буде щось більше за просте спілкування? Та я й не проти».

І от вона збирається на побачення. Дівчата бігають по кімнаті, збентежені та збуджені.

- Ну з  ким ти йдеш? Ну скажи, скажи, скажи.

- Ми ж, все одно, не відстанемо!

Ніка та Ліна свердлили Єву поглядом. Доведеться зізнаватись.

- Ну добре. Тільки не сміятись. – про нього вони раніше говорили, як про колишнього однієї такої Міли, яка кинула його та поїхала на курорт з іншим "тихонею".

- Та не будемо, кажи вже.

- Це … - як ошпарена Єва побігла і сховалась за дверцями шафи, - Денис Бастон.

- Ого. Ну, то що тут такого? Хороший хлопець.  То й що, що він з тою Мілкою був.

Єва вся розчервоніла вилізла з шафи і видихнула.

Вони довго сиділи в кав’ярні та весело базікали. Єва ще ніколи не була такою «собою», говорила абсолютно про все, ледь знайомому хлопцю. Це на неї зовсім не схоже. Проте він сам змушував її до таких дій. Сидів спокійно та тихо, говорив лише, коли Єва на секунду вмовкала. І весь вечір дивився їй прямо в очі, тим своїм поглядом. Дивився і широко усміхався. Цей погляд дивує і навіть лякає. Тож Єва часто відводила та опускала очі.

Вони йшли до гуртожитку та досі про щось невпинно говорили. Він здався Єві занадто скромним, тож теми для розмов ініціювала частіше вона. Геть незвична поведінка для не менш скромної милої дівчини. Та це їй подобалось. Вона відкрила в собі нові здібності.

А він слухав. І час від часу щось говорив. Він достатньо розумний. Геть не схожий на тих хлопців, з якими Єва раніше гуляла.

Але щось в ній стримувало потік радості. Якась її частина не хотіла, щоб зараз їх побачив хтось із знайомих. Та сталося не так, як бажалося.

Ззаду до них під’їхав Марк – хлопець Євиної подруги, по сумісництву сусід Дениса. Єва пришвидшила крок, аби уникнути небажаних розмов. «Фух… пронесло. Але тепер уже від чуток не відбудешся…».

Вони попрощались, навіть не обійнявшись, не говорячи про поцілунки. Та це на краще.

«Зрозуміло, що за «перець». Але не мій тип. Сам такий тихий, як я іноді. Ні. Нічого у нас не вийде, друже. Хоч з тобою і цікаво».

Йшов час. Уже всі друзі Єви пронюхали про цю зустріч. А всім так і хочеться підколоти та сказати «ну ви гарна пара, вже на лекціях разом сидіти будете?».

«Грр, злість так і розриває. Ну яка ми пара? Він такий, такий. Якийсь не такий. Мені треба не такий. Не знаю який мені потрібен, але точно не такий».

Та трохи згодом вона, сама того не помітивши, дізналася, «який» їй потрібен. Але перед цим було ще багато неприємних ситуацій. Денис кликав її на побачення, бажав розвитку відносин. А вона переводила тему, шукала виправдання, відмовляла йому. Врешті-решт Денис уже почав її нервувати.

«Ну чому він ніяк не відчепиться від мене? Що мало дівчат в універі? Добре, просто буду ігнорувати. Можливо зрозуміє».