Частина 36

Душна, наповнена басами зала клубу зустріла їх густим коктейлем із запаху дешевого парфуму, тютюнового диму та розпеченого повітря. Стробоскопи вихоплювали з темряви обличчя знайомих і незнайомих підлітків, які вже заповнили танцпол під черговий трек із колонок.

Свєта впевнено тягла Юлю ближче до центру, намагаючись зайняти зручне місце біля стіни, звідки було добре видно і вхід, і весь натовп.

- Ну от, бачиш? Я ж казала, - перекрикуючи музику, кинула Свєта, підбадьорливо штовхнувши подругу плечем. - Зараз трохи освоїмось, а він прийде й сам нас шукатиме.

Юля кивнула, хоча всередині все одно все тремтіло від напруги. Вона намагалася виглядати розслабленою, хитала в такт музиці головою і вдавала, ніби роздивляється когось у натовпі, але на долонях уже виступив холодний піт.

За кілька хвилин важкі двері клубу знову відчинилися, і в проході з'явилася та сама компанія. Оля зайшла в залу так, ніби це був подіум, а всі присутні - лише масовка для її тріумфу. Її міські подруги одразу ж привернули до себе увагу кількох місцевих хлопців. Сама ж Оля грайливо озирнулася, шукаючи когось очима.

За нею за кілька секунд у дверях з'явився Ігор.

Він не поспішав, тримаючи руки в кишенях темних штанів і оглядаючи приміщення з тим самим звичним, трохи байдужим виразом обличчя. Його погляд ковзнув по натовпу, затримався на Олі, яка вже демонстративно зупинилася неподалік, чекаючи на його крок... але раптом різко змістився вбік.

Ігор помітив Юлю.

Вона стояла під стіною, у світлі червоного спалаху стробоскопа, і в цю секунду їхні погляди зустрілися крізь усю залу. На доріжці поміж танцюючими у нього зникла та лінива усмішка - обличчя стало більш зібраним. Не сказавши ні слова Олі, яка вже напіврозвернулася до нього, Ігор рішуче рушив крізь натовп просто до Юлі.

Оля помітила це на секунду раніше, ніж Ігор опинився поруч. Вона різко обернулася, і її самовпевнена усмішка на мить згасла, змінившись хижим, злий ошкіром, коли вона зрозуміла, куди саме і до кого він іде, оминувши її увагою. Її міські подруги теж замовкли, спостерігаючи за цим маневром із відвертим подихом.

Але Ігорю зараз було абсолютно байдуже до чужих поглядів.

Він зупинився просто навпроти Юлі, виділяючись на тлі натовпу своєю спокійною, майже зухвалою поставою. Музика гупала десь зовсім поруч, вибиваючи ритм у скронях, а спека в залі здавалася майже нестерпною.

- Нарешті, - кинув він замість привітання. Його голос лунав низько, ледь пробиваючись крізь баси колонок, але Юля почула. У його погляді більше не було тієї лінощі - лише темний, зосереджений інтерес, який спалював усе навколо.

Свєта, зрозумівши, що вона тут третя зайва і що момент вимагає максимальної тактичності, лише лукаво хмикнула, штовхнула Юлю ліктем у бік і миттєво зникла в натовпі, розчинившись серед танцюючих.

Юля залишилася віч-на-віч із ним, відчуваючи, як земля ледь пливе з-під ніг. Напруга між ними натягнулася, як струна, готова ось-ось обірватися від найменшого дотику.

Юля підняла погляд, намагаючись триматися гордо, хоча всередині все здригалося від напруги. Вона чудово бачила, як з іншого боку залу на них свердлить очима Оля - у міської красуні аж плечі напружилися від люті через такий публічний ігнор.

- А ми нікуди й не спішили, - якомога спокійніше відповіла Юля, хоча голос трохи зрадницьки тремтів. - Кожен розважається як може.

Ігор повільно усміхнувся - цього разу якось особливо, криво і хижо, ніби розгадав усю її показну хоробрість. Він зробив ще один крок ближче, так близько, що Юля відчула запах його парфумів упереміш із літньою свіжістю, і легко торкнувся пальцями її зап'ястка. Шкіра під його пальцями немов спалахнула.

- Тоді ходімо, покажеш, як саме ти розважаєшся, - кинув він, навіть не питаючи дозволу, і потягнув її за собою на самий центр танцполу, просто під різнокольорові спалахи лазерів і важкі баси музики.

Вони опинилися в самому епіцентрі натовпу, де повітря здавалося розпеченим до межі, а музика лунала так гучно, що здавалося, ніби вібрація відлунює просто в ребрах.

Ігор не відпускав її зап'ясток, ніби боячись, що вона передумає і втече назад до стіни. Він зупинився посеред зали, трохи ближче до колонок, і обернувся до неї. У його темних очах читався той самий небезпечний азарт, який завжди притягував Юлю і водночас лякав.

Десь праворуч, у променях зеленого лазера, миготіла фігура Олі - вона танцювала з кимось із місцевих хлопців, але її погляд був прикутий до них із такою люттю, що, здавалося, від цього погляду міг спалахнути пластиковий стаканчик на підлозі. Їй уперше в житті публічно дали зрозуміти, що тут її чари не працюють безвідмовно.

Ігор же, здавалося, взагалі не помічав нікого навколо. Він зробив крок ближче до Юлі, скорочуючи останню відстань між ними, і невимушено поклав руку їй на талію - гарячу, відчутну крізь тоненьку тканину топа.

Оля довго дивитися на це не збиралася. Її гордість, розбита об такий демонстративний ігнор посеред сільського клубу, вже вимагала відплати.

Змахнувши розкішним водоспадом хвиль свого волосся, вона різко кинула щось своєму партнеру по танцю і попрямувала прямо до них. Її хода була зухвалою, а обличчя - маска холодної, зверхньої впевненості.