День був сонячний і теплий, наче сам світ благословляв їхню любов. На узбережжі, де хвилі лагідно билися об пісок, розгорнулося справжнє диво. Арка, прикрашена білими трояндами й ніжними стрічками, стала воротами в їхнє спільне майбутнє.
Мія йшла алеєю в білосніжній сукні, легкій і мерехтливій, наче хмаринка. Її усмішка сяяла яскравіше за будь-яке сонце. Андре, у якого на очах блищали сльози радості, вів її до вівтаря, шепочучи:
— Ти виглядаєш, як справжня королева, подруго.
Алекс стояв попереду — в класичному чорному костюмі, але навіть він не міг приховати, як шалено б’ється його серце. Коли він побачив Мію, всі люди, шум і хвилювання зникли. Залишилась тільки вона.
— Ти прекрасна, — прошепотів він, коли вона підійшла ближче.
— А ти мій найбільший сюрприз, — відповіла Мія, намагаючись не заплакати.
Священник говорив слова, але вони майже не чули — адже очі говорили більше за будь-які обітниці. Коли настав момент, Алекс ніжно взяв її руку.
— Обіцяю бути твоїм захистом і твоїм домом. Твоїм другом, твоїм коханим, твоїм найбільшим фанатом. І обіцяю щодня доводити, що ти моє щастя.
Мія ледь стримувала сльози.
— А я обіцяю завжди стояти поряд, навіть коли ти впертий боксер. Обіцяю сміятися з тобою, сперечатися з тобою, і кохати тебе — так, як ніколи нікого не кохала.
Коли вони сказали своє «Так», весь берег вибухнув оплесками. Андре махав серветкою замість хустинки, намагаючись витерти очі, а друзі Алекса гучно свистіли й жартували.
Поцілунок був довгим, пристрасним і ніжним водночас — наче печатка на всіх їхніх обітницях.
А потім — вечірка. Танці до світанку, сміх, шампанське й море фотографій. Алекс підняв Мію на руки й поніс прямо на танцпол, де всі гості вигукували:
— Гірко!
Вона сміялася, обіймаючи його за шию, і думала тільки одне:
«Так, це саме те життя, яке я завжди хотіла».
#6297 в Любовні романи
#1513 в Короткий любовний роман
#1232 в Різне
#492 в Гумор
Відредаговано: 24.09.2025