"Любов на два ключі"
Розділ 42. Стіна тріскає
Мія сиділа, не відводячи погляду від телевізора. Її дихання стало уривчастим, пальці міцно стискали пульт. Вона дивилася на нього — не на чемпіона, не на боксера, не на зухвалого «бабія», а на чоловіка, який перед мільйонами людей розкриває серце.
— …я кохаю тебе, Мія… дай мені ще один шанс…
Сльози котилися по її щоках, гарячі, солоні. Вона навіть не намагалася їх витерти.
— Дурень… — прошепотіла вона, всміхаючись крізь біль. — Ти справжній дурень…
Андре , по телефону театрально зітхав.
— Якщо ти не пробачиш його після такого, я сам вийду за нього заміж, — сказав він .
— Тихо, Андре… — прошепотіла вона, підносячи руку до губ, щоб зупинити тремтіння.
Всередині вирувало все: біль від зради, сумніви, гордість, образа… і водночас — тепло, яке вона не могла заглушити. Його голос лунав у голові знову й знову, і кожне слово билося об стіну, яку вона так старанно будувала довкола серця. І ця стіна почала тріскати.
Вона відклала пульт, підвелася й почала ходити по кімнаті.
— Чорт забирай, Алекс… як ти смієш робити це так… перед усім світом?..
Її губи тремтіли, а серце калатало так, що здавалося, його почує весь дім. Вона впала на диван, закрила обличчя руками й дала волю риданням.
Але цього разу то були не лише сльози болю. В них було щось інше.
Надія.
#3355 в Любовні романи
#764 в Короткий любовний роман
#290 в Різне
#205 в Гумор
Відредаговано: 24.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
