Розділ 41. Удар серця сильніший за будь-який бій

Минув тиждень. Для Мії цей час тягнувся нескінченно. Вона намагалася жити далі: працювала в салоні з Андре, посміхалася клієнтам, але вночі — плакала в подушку. Вона забороняла собі думати про нього, але кожна дрібниця нагадувала про Алекса.

Тим часом у Вегасі ревіли трибуни. На арені, під світлом прожекторів, Алекс стояв із піднятими руками. Його суперник лежав у кутку рингу, рефері оголошував нокаут. Перемога. Гучна, видовищна, як завжди.

Мікрофон сунули йому в руки, очіли на банальні слова про тренування та команду, але Алекс глянув прямо в камеру. В його очах був вогонь, зовсім не спортивний.

— Я хочу сказати дещо… — почав він, і трибуни стихли, відчувши, що зараз станеться щось особливе. — Так, я переміг сьогодні. Але це нічого не варте, якщо я програю найбільший бій у своєму житті. Бій за неї.

Люди завмерли, а він продовжив:
— Її звати Мія. Вона моя  сусідка, моя муза, мій найбільший виклик і моя єдина любов. Вона ненавиділа мене, сміялася з мене, дражнила, ми воювали за квартиру… і саме це зробило мене найщасливішим чоловіком на землі. Бо я закохався в неї.

Його голос зривався, але він тримався.
— Мія, якщо ти це бачиш… я прошу вибачення. За все. За те, що дозволив зробити помилку, за те, що зламав тобі серце. Але я кохаю тебе. Я ніколи більше не дам тобі сумніватися в цьому. Прошу, дай мені ще один шанс.

На екранах у прямому ефірі показали крупний план його обличчя: сильного, але розбитого, щирого до болю.

У цей час у Нью-Йорку Андре майже впустив гребінець із рук, дивлячись трансляцію.
— Мамма міа! — вигукнув він і схопив телефон. — Мієчко! Терміново включай спортканал! Ти мусиш це бачити!

Мія, здивована й трохи роздратована його панікою, увімкнула телевізор. І завмерла.
На екрані був Алекс. Її Алекс. Зі сльозами в очах, із серцем, розкритим перед усім світом.

Її руки затремтіли, а серце, яке вона так старанно намагалася заховати за стіною образи, зрадницьки відгукнулося.