Розділ 38. Розбиті серця

Мія побачила їх — Алекса й його колишню. Ту мить, коли губи жінки торкнулися його, вона запам’ятала, ніби це різкий удар у груди. Її серце розірвалося, а все довкола злилося в розмиту картину.

— Ні… — ледве прошепотіла вона, і її ноги самі понесли її назад.

— Мія! — окликнув Алекс, відштовхнувши жінку, але вона вже бігла вулицею, ковтаючи сльози.

Він кинувся за нею, в його очах палав відчай.
— Зупинись! Це не те, що ти думаєш!

Мія різко обернулася, і її сльози блиснули під світлом ліхтарів.
— Не те, що я думаю?! Я бачила, Алекс! Я бачила, як вона тебе цілувала!

— Це вона! Вона сама! Я навіть… — він запинався, намагаючись підібрати слова, простягнув до неї руки. — Я не хотів цього!

— А ти і не відштовхнув її, правда? — її голос зривався на крик. — Ти дозволив їй! І тепер хочеш, щоб я тобі вірила?

Він наблизився, схопив її за плечі, наче боявся, що вона втече остаточно.
— Ти для мене важлива, чуєш?! Я не хочу тебе втратити!

Вона смикнулася, звільняючись, і вдарила його кулаком у груди.
— Брехун! — вигукнула вона крізь сльози. — Я була для тебе лише розвагою!

— Ні! — його голос зірвався, в очах блиснув біль. — Ти не розвага! Ти — єдина, кого я…

— Замовкни! — закричала вона, голос дзвенів у нічній тиші. — Не смій казати, що я для тебе особлива після того, що я побачила!

Вона розвернулася й кинулася бігти. Алекс знову кинувся за нею, але цього разу Мія не зупинилася. Сльози застилали їй очі, груди розривало від болю.

Алекс залишився стояти посеред вулиці, безсилий, із серцем, що розсипалося на шматки разом із її кроками, що віддалялися.