Розділ 37. Поцілунок, якого не мало бути

Мія мала чудовий день. Вперше за довгий час вона прокинулася з відчуттям, що все складається правильно: поруч Алекс, сміх Андре, робота, яка приносить задоволення.

Але доля вирішила вдарити саме тоді, коли вона найменше цього чекала.

Вона зайшла у спортзал, куди Алекс запросив її подивитися на тренування. Хлопці бігали по рингу, атмосфера була напруженою, але водночас азартною. Мія милувалася, як він працює — сконцентрований, сильний, абсолютно у своїй стихії.

А потім з’явилася вона.

Висока брюнетка з ідеальною фігурою й самовпевненим поглядом. Вона пройшла повз, і всі хлопці обернулися. Але її очі шукали лише одного — Алекса.

— Ну привіт, чемпіоне, — солодко сказала вона, коли він зняв рукавички.

Алекс здригнувся.
— Клара… що ти тут робиш?

— Побачила, що ти тренуєшся в цьому залі. І подумала… чому б не провідати старого друга? — її голос був обволікаючим, майже викличним.

Мія насторожено стиснула кулаки.

Клара нахилилася ближче, поклала руку на його груди, і, перш ніж Алекс устиг щось сказати — поцілувала його. Прямо, нахабно, впевнено.

Світ для Мії зупинився.

Її серце зрадницьки стиснулося, а ноги приросли до підлоги. Вона бачила тільки їх — Алекса, застиглого від несподіванки, й цю жінку, що так легко вторглася в те, що Мія вже встигла вважати своїм.

Очі наповнилися сльозами. Вона не чекала цього, не була готова.

— Міє, стій! — крикнув Алекс, побачивши її. Але вона вже розвернулася й вибігла із залу.

— Чорт… — Алекс відкинув Клару від себе. — Ти здуріла?!

— Ой, не будь таким святим, — усміхнулася вона. — Ми ж обидва знаємо, що ти ще не забув мене.

Алекс зціпив зуби.
— Я забув тебе в ту мить, коли ти зрадила.

Але слова не мали значення. Бо єдина, хто для нього важлива — вже втекла.

І він зрозумів: тепер доведеться боротися не з суперником у ринзі, а з розбитим серцем Мії.