Розділ 28. Несподіване запрошення

Алекс сидів у кріслі, а Мія закінчувала останні штрихи. Вона майстерно підрівнювала волосся, намагаючись зосередитись тільки на роботі, але він не давав спокою: у дзеркалі його очі ловили її щоразу, коли вона піднімала погляд.

— Готово, — сухо сказала вона, знявши накидку.

Алекс встав, провів рукою по волоссю й задоволено кивнув:
— Чудово. Ти, мабуть, найкращий майстер у цьому місті.

— Нарешті щось розумне, — буркнула Мія, ставлячи ножиці на місце.

Алекс нахилився до неї ближче, його голос став тихішим, хриплуватим:
— А тепер, раз ти мене так причепурила… доведеться тобі ж і скласти мені компанію.

— Що?! — вона здивовано підняла брови. — Ти що, з глузду з’їхав?

— Не зовсім, — він нахабно всміхнувся. — Увечері благодійний аукціон, мене запросили як почесного гостя. І треба когось, хто врятує мене від нудних розмов із фанатками та спонсорами.

— І це має бути я? — Мія розсміялася. — Та ні, дякую, обійдешся.

Алекс нахилився ще ближче, їхні обличчя майже торкнулися:
— Сантос, я ж можу зробити твоє життя під одним дахом пеклом. Але можу й… приємним.

Мія прикусила губу, намагаючись не видати, як серце шалено калатає.
— І що мені з цього буде?

— Побачиш, — підморгнув він. — Одягни щось гарне. Я заберу тебе о сьомій.

Він пішов, залишивши її ошелешеною посеред салону.

Андре, звісно, не втримався:
— Дівчинко, ти реально йдеш на побачення з гарячим боксером?

— Це не побачення! — вигукнула Мія. — Це… примусова дипломатична місія.

— Ага, ага, — Андре посміхнувся. — Сама собі повторюй.

Мія стояла з розгубленим виглядом і раптом зрозуміла: що б це не було, їй хочеться побачити, як він виглядатиме ввечері.