Розділ 14. Чемпіон не жартує

Мія щойно повернулася додому після «побачення» й навіть не встигла зняти підбори, як двері квартири грюкнули. Увірвався Алекс — розлючений, розпечений, наче після бою на ринзі.

— Ти знущаєшся наді мною?! — його голос гримів на весь коридор.

Мія вдала спокій і пройшла повз нього у вітальню.
— Я не розумію, про що ти. Ми з Андре просто чудово провели час. Кава, десерт, розмова… Романтика!

Алекс різко схопив її за зап’ястя й розвернув обличчям до себе.
— Романтика? З ним?!

— А що не так? — невинно кліпнула Мія. — Андре милий, уважний, веселий… він не поводиться як зарозумілий бабій.

Алекс нахилився ближче, його подих обпік її щоку.
— Ти робиш це спеціально, так? Хочеш мене роздратувати?

— Може, — всміхнулася вона. — І знаєш що? В мене це чудово виходить.

Їхні погляди зчепилися, наче у двобої. Мія відчула, як у грудях шалено калатає серце, але не від страху — від того вогню, який спалахнув між ними.

Алекс стискав її руку міцно, але не боляче.
— Я попереджаю, Сантос, — його голос став нижчим і хрипким. — Якщо ще раз побачу тебе з ним… я зірву це «побачення» прямо посеред кафе.

Мія нахилила голову, її усмішка була викликом.
— Хм… ревнуєш?

— Не ревную, — просичав він, нахилившись так, що їхні губи майже торкнулися. — Я просто не поділю тебе ні з ким.

Вона вдала байдужість, хоча коліна м’яко підкошувались.
— Я тобі не власність, Алекс.

— Подивимось, — його очі спалахнули небезпечним вогнем.

Він різко відпустив її й пішов у свою кімнату, грюкнувши дверима так, що вся квартира здригнулася.

Мія лишилася стояти з розчервонілими щоками й дивним, майже небезпечним присмаком на губах.
— Чорт, — прошепотіла вона. — Це було… гаряче.