Розділ 9. Несподіваний гість

Мія саме планувала свою нову «операцію помсти». Вона підклала Алексу у спортивну сумку замість рушника рожевий махровий із єдинорогом і вже потирала руки від задоволення.

— Побачимо, як ти, чемпіон, із цим підеш на тренування, — хихотіла вона сама до себе.

У цей момент із ванної вийшов Алекс — з мокрим волоссям, у спортивних шортах і футболці, розминаючи плечі.
— Сантос, у тебе явно забагато вільного часу.

— А у тебе забагато самовпевненості, — відрізала вона.

Вони знову вступили у словесну сутичку: він почав дражнити її «пані перукарка з феном-зброєю», вона назвала його «м’язистим індиком». Напруга росла, коли раптом двері квартири відчинилися.

— Алекс! Ти готовий? — пролунало з коридору.

На порозі стояв його друг і тренувальний партнер — високий хлопець із щирою усмішкою, Адам.
Але замість того, щоб побачити Алекса з сумкою, він застав… картину бою:
Мія намагається вирвати з його рук пляшку протеїну, Алекс тримає її за зап’ястя, вони мало не впали на диван.

— Е-е-е… — Адам підняв брови. — Вибач, я, мабуть, не в той час зайшов?

— НІ! — вигукнули водночас Алекс і Мія, відскакуючи один від одного, як школярі.

Адам примружився.
— Ага. Ви ж, певно, просто… робили ранкову зарядку?

Алекс потер потилицю, намагаючись виглядати спокійно.
— Саме так. Спаринг. Вдома.

— Ага, — протягнув Адам, глянувши на Мію. — І цей «спаринг» завжди відбувається з блискітками на кросівках і єдинорогами в сумці?

Мія не витримала й зареготала прямо в обличчя Алексу.
— От бачиш, чемпіон! Тепер навіть твій друг знає, який ти смішний.

Алекс скривився, але в очах з’явився вогник.
— Окей, Сантос. Цю битву ти виграла. Але війна ще попереду.

Адам хитро всміхнувся.
— Мені здається, ви не ворогуєте. Ви фліртуєте.

— ЩО?! — знову вигукнули обоє.