Розділ 7. Операція "Війна нервів"

Двері квартири грюкнули так, що сусіди знизу, мабуть, подумали про землетрус.
— Це все твоя вина! — Мія зняла підбори й кинула їх у куток. — Через тебе половина коледжу впевнена, що ми пара!

Алекс роздягався так неквапливо, ніби його зовсім не хвилювало, що вона ось-ось вибухне.
— Ну… гірше було б, якби подумали, що ми брат і сестра, — нахабно всміхнувся він.

— Ти… ти… АРРРГХ! — Мія схопила подушку з дивана й жбурнула йому прямо в голову.

Алекс ухилився, як справжній боксер.
— Слабкий удар. Треба тренуватися.

Вона почервоніла ще більше.
— Ти знущаєшся!

— Завжди, — підморгнув він і спокійно пройшов на кухню.

Через годину

Мія вийшла з душу, закутавшись у халат, і раптом помітила… що її фен зник.
На дзеркалі червоним маркером було написано:
“Фен у полоні. Викуп: пачка чипсів.”

— Ти хворий! — крикнула вона у коридор.

У відповідь почувся його голос:
— Чемпіон завжди бере трофеї.

Вона скреготнула зубами, швидко зникла у своїй кімнаті й почала планувати помсту.

Наступного ранку

Алекс прокинувся від дивного відчуття. Відкрив очі — і побачив, що його боксерські рукавички висять… над плитою, намазані зубною пастою.
На холодильнику висіла записка:
“Це був удар зліва. Наступний буде справа.”

Він розсміявся.
— Добре, Сантос, ти цього хотіла… ВІЙНА!

І так у квартирі розпочалася серія підступних жартів:

Алекс ховав її каву.

Мія підсипала йому в протеїн солі.

Він розклеїв по всій квартирі її дитячі фото, які випадково знайшов у коробці.

Вона прикрасила його спортивні кросівки рожевими блискітками.

Але кожна нова “атака” закінчувалася сміхом, навіть якщо вони обидва робили вигляд, що шалено зляться.

— Ми ще побачимо, хто переможе, — грізно сказала Мія, розкидаючи блискітки по підлозі.
— Я вже переміг, — відповів Алекс, нахиляючись ближче. — Бо живу з тобою.

Мія завмерла на секунду, але швидко відвернулася, приховуючи посмішку.