Розділ 6. Непередбачуванний замок

Мія була готова втекти з вечірки, щойно зрозуміла, що люди вже поширюють їхні “романтичні” фото в чатах курсу.
Але Алекс, звісно ж, не відпустив.

— Куди це ти? — перехопив він її біля сходів.
— Додому. — Вона схрестила руки. — Я не збираюсь бути частиною твого цирку.
— Пізно. — Він хитро посміхнувся. — Ти вже головна зірка.

Мія закотила очі й рішуче рушила до коридору. Але саме в цей момент хтось зачинив двері кімнати, куди вони випадково забігли.
Дверна ручка клацнула.

— Не може бути… — Мія смикнула ручку ще раз. — Ми замкнені!
— О, супер. — Алекс театрально розкинув руки. — Кімната з тобою наодинці. Це навіть краще, ніж вечірка.

— Ти божевільний! — вона почервоніла й почала стукати в двері. — Гей! Хтось там! Відкрийте!
За дверима гучно грала музика, і їхніх криків ніхто не чув.

Алекс тим часом розвалився на дивані.
— Знаєш, у фільмах завжди так починається: двоє ворогів, замкнені в кімнаті…
— Навіть не продовжуй! — урізала його Мія, підозріло близько стоячи біля стіни.

Вона намагалася вигадати план втечі, але раптом послизнулася на розкиданій футболці (чужій, явно не їхній).
І впала… прямо на Алекса.

— Ого, — він задоволено підняв брови. — Ну ось, бачиш? Сам Всесвіт хоче, щоб ти на мене впала.
— Замовкни! — Мія злізла з нього так швидко, що мало не перекинула стіл.

Вони знову почали сваритися, пробуючи вигадати, як відкрити двері. І саме тоді хтось нарешті відчинив їх — і вся компанія студентів побачила:
Мія — з розкуйовдженим волоссям, Алекс — у посмішці “ну ви все правильно подумали”.

— Ви що там робили? — пролунало з натовпу.
— НІЧОГО! — закричала Мія.
— Ну-ну, — підморгнув хтось.

Алекс тихо прошепотів їй на вухо:
— Тепер ти точно головна сенсація вечора.

— А ти точно головна проблема мого життя, — відповіла вона крізь зуби.