Розділ 1. Сумочка проти боксерських рукавичок .

Мія з полегшенням зупинилася перед дверима квартири. Нарешті! Після тижнів пошуків і нескінченних оглядин обшарпаних кімнат — сучасне житло в центрі. Ідеально. Вона зітхнула, переклала сумку з руків’я й вставила ключ у замок.

— Ну, привіт, нове життя! — прошепотіла собі під ніс і відчинила двері.

Усередині вже горіло світло. Мія на мить здивувалася — агент точно казав, що квартира вільна. І тут у вітальні вона побачила його.

Високий, м’язистий, із розпатланим волоссям і спортивною сумкою під рукою. Він розкладав речі на дивані, ніби це його територія.

Мія застигла, а потім у паніці закричала:
— Злодій!!!

Не думаючи, вона зняла з плеча сумочку й щосили пожбурила прямо йому в голову.

— Ой! — вигукнув він, прикриваючись руками. — Ти що, здуріла?!

— Я здуріла?! — Мія роззирнулася в пошуках ще чогось для атаки й вхопила найближчу вазу. — Це ти тут заліз, а я власниця цієї квартири!

Хлопець глибоко вдихнув, повільно підняв руки, ніби перед ним стояв неозброєний спецназівець, а божевільна з вазою.
— Дівчино, спокійно. Я тут легально. Мене звати Алекс. І, на хвилиночку, я теж винайняв цю квартиру.

Мія глузливо засміялася:
— Ага! Тільки не кажи, що ти мій сусід по кімнаті. Бо я не підписувалась жити з… — вона окинула його поглядом, зупинившись на боксерських рукавичках, які стирчали з його сумки, — …з качком, що тренує мішки у вітальні.

Алекс пирхнув і опустив руки:
— О, то тепер ти ще й психолог. Дозволь уточнити: я чемпіон із боксу. А ти, схоже, психічна з феном.

— Це був фен для захисту! — обурено випалила Мія й поставила вазу на місце. — Ну, гаразд… для краси теж.

Вони дивилися одне на одного з викликом. І було зрозуміло: це тільки початок великої війни за квадратні метри.

— Почекай, — Мія виставила руку вперед, наче зупиняючи рух транспорту. — Ти серйозно хочеш сказати, що теж орендував цю квартиру?

— Саме так, — спокійно відповів Алекс і кинув на стіл ключі. — Можу навіть показати договір.

Мія скептично підняла брову:
— Ти, мабуть, купив його на базарі разом із тими рукавичками.

— Дуже смішно, — пробурмотів він. — А ти що, з феном сюди заселилась? Збиралася знімати в TikTok уроки, як сушити злодіїв?

Мія обурено склала руки на грудях.
— По-перше, фен — це професійний інструмент, я модний перукар, між іншим! А по-друге, ти виглядаєш так, ніби готовий пробити стіну заради білка.

— Це називається м’язи, — самовдоволено всміхнувся Алекс. — З ними хоча б є шанс вижити у цьому місті.

— О, а без мізків — теж є шанс? — солодко перепитала Мія.

Він фиркнув, а тоді витягнув зі спортивної сумки папку й простягнув їй.
— Ось, дивись. Підписаний контракт. Моє ім’я — тут, печатка — тут.

Мія відкрила рота, коли зрозуміла, що в її власних документах стояла та сама адреса й та сама дата.
— Ні. Ні-ні-ні! — вона закрутила головою, немов намагалася змахнути проблему. — Це якась помилка. Я зняла цю квартиру першою!

— Не думаю, — ухмильнувся Алекс. — Бо я зробив це теж “першим”.

— Так не буває! — з обуренням вигукнула Мія.

— Буває, коли маєш справу з агентом, який явно вирішив заробити подвійно, — знизав плечима боксер. — Але знаєш що? Я звідси не піду.

Мія вражено розплющила очі:
— А я, між іншим, теж не піду!

Вони стояли в центрі вітальні, немов два бійці перед рингом. Тільки замість рефері був старенький торшер, який миготів лампочкою.

— Добре, — сказав Алекс, відкинувшись на диван, наче вже переміг. — Значить, житимемо разом.

Мія запищала так, що сусіди, мабуть, перелякалися.
— Разом? З тобою? З цим… спортивним мішком на ногах?!

— Чемпіоном світу з боксу, — поправив він, з удаваною скромністю. — І так, разом.

— О, Боже… — вона закотила очі. — Моє нове життя почалося з кошмару.

Алекс розсміявся:
— Вітаю, сусідко. Це буде весело.