Любов між миттю
Глава 5 Ісса — богиня, яка не забуває
Вона стояла посеред залу з тисячами дзеркал. У кожному — момент, який ще не настав. Ісса дивилася на них, не кліпаючи. Її очі світилися, як лід, що ніколи не тане.
— Вона вимовила його ім’я, — прошепотіла Ісса. — Це початок кінця.
Її голос вчувався, мов із далекої луни. Поруч стояли безмовні тіні — істоти, зіткані з майбутнього, яке ніколи не здійсниться. Їх створила вона, щоб не бути самотньою. Але навіть вони не могли доторкнутися до її серця.
— Кайрос привів її. Його серце ще не забуто. Я ж попереджала...
Вона торкнулася одного з дзеркал. У ньому — обличчя Алеїни. Світло навколо мигнуло.
— Вона ще не розуміє, ким є. Але вже не зупиниться. Її любов — сила. І слабкість.
Ісса закрила очі. На мить вона побачила себе з минулого: молоду, захоплену, поряд з Кайросом, з його руками, що плели час, і поглядом, у якому був сенс усього.
— Я обрала владу. А він — мене. І це було його помилкою.
Вона повернулася до великого трону, викованого зі стрілок годинників, що ніколи не тікали. Сіла, мов королева зими.
— Готуйте Хроноворіт. Якщо серце часу знову б’ється — я розіб’ю його власними руками.
І тоді з глибини майбутнього, що ще не настало, пролунав голос Тіо:
— Ти можеш вбити час. Але не зможеш забути любов.
Ісса здригнулась. Але не відповіла. Бо навіть Богиня, що не забуває, іноді мріє — забути.
#3001 в Любовні романи
#774 в Любовне фентезі
Відредаговано: 25.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
