Перший розділ

Рівне. Будинок. Вечір.

Дев’ятиповерховий будинок, більшість вікон якого горить яскравим світлом.

Квартира. Кімната-вітальня. Телевізійний екран. Вечір.

На стіні кімнати висить портрет Миколи Гоголя, виготовлений з бурштину. В кутку стоїть ввімкнений телевізор, навпроти диван, над ним збоку на стіні радіотелефон. На паркетній підлозі невеличкий килим, на ньому дерев’яний журнальний столик, на якому вазочка з польовими квітами, з обох боків столика стоять крісла. Біля іншої стіни меблевий гарнітур радянських часів з великою шафою, заставленою книжками. На стелі звичайна люстра.

На дивані, недбало обпершись на спинку та закинувши ногу на ногу, сидить Богдан Петрович, на вигляд якому років сорок п’ять, м’язистий, з невеличким животиком, одягнутий у білу футболку і сині спортивні штани. Він без особливої цікавості спостерігає за перебігом на телевізійному екрані чергового рекламного ролика, який змінює заставка новин 5 каналу. Богдан Петрович вміщується на дивані зручніше та потирає руки в очікуванні чогось приємного.

Богдан Петрович (гукає). Катрусенько, сонечко, йди сюди, розпочинаються новини.

В кімнату забігає жінка з правильними рисами обличчя, струнка, якій на вигляд років сорок п’ять. На ній махровий халат, на голові бігуді. Це дружина Богдана Петровича, яку звати Катерина Степанівна. В лівій руці вона тримає маленьку ступку, в правій товкачку, якою ритмічними рухами водить по колу всередині посудини. Зупинившись біля чоловіка, вона зосереджує свій погляд на екрані.

Богдан Петрович (до дружини). Катрусю, чого ти стоїш? (Легенько б’є декілька разів рукою по дивану.) Падай біля мене.

Не відводячи погляду від телевізора, Катерина Степанівна сідає поруч з чоловіком, продовжуючи товкти в ступі. Богдан Петрович обнімає дружину, поклавши руку на її плечі, й теж уважно стежить за тим, що відбувається на блакитному екрані.

Катерина Степанівна (дивлячись на екран). Там же буде дуже багато народу, хіба ми їх зможемо побачити?

Богдан Петрович (знизує плечима). Та не переймайся ти так, адже скоро вже приїдуть додому, ось і побачиш тоді своїх любимчиків.

Катерина Степанівна. Хотілося швидше, а то й так цілий рік вчаться в столиці, та ще й на канікулах придумали якісь табори. (Зі смутком.) Ось тільки й залишається, що бачити своїх дітей через ящик.

На телевізійному екрані після закінчення ролика-заставки новин з’являється ведучий Данило Яневський.

Яневський. Вітаю всіх телеглядачів! На п’ятому каналі останні новини. Сьогодні кандидат у президенти України Віктор Ющенко відвідав місто Дубно, що на Рівненщині. Саме цей український старовинний населений пункт свого часу описав Микола Гоголь у своєму творі „Тарас Бульба”.

На екрані з’являється Віктор Ющенко, який крокує біля замку. Його привітно зустрічають люди різного віку з помаранчевою символікою.

Голос Яневського (коментує те, що відбувається на екрані). Під час перебування в Дубні кандидат у президенти Віктор Ющенко відвідав Дубенський замок, місцевий краєзнавчий музей, зустрівся з жителями міста та студентами, які мешкають, працюють та відпочивають на території замку в рамках всеукраїнської програми „Молодь за майбутнє країни”.

Чоловік з дружиною уважно стежать за тим, що транслюється з екрана телевізора.

На екрані Ющенко з імпровізованої трибуни виступає перед молодими людьми, які сидять на траві.

Голос Яневського. Віктор Ющенко на території замку, в якому відбувалися події знаменитого на весь світ твору українського письменника, мав зустріч з молоддю просто неба. Молоді люди, які є студентами українських, а також і закордонних вузів, ставили багато гострих запитань кандидату в президенти, лідеру блоку „Наша Україна”.

На екрані світловолосий юнак у помаранчевій футболці, якого показують крупним планом, підвівшись, задає якесь запитання кандидатові у президенти.

Катерина Степанівна (розплющивши широко очі та переставши товкти в ступі, показує рукою на екран). Дивись-дивись, та це ж наш Сергій!

Богдан Петрович (задоволено). Так, це він!

Катерина Степанівна (після невеликої паузи). А чому ж не видно Володі?

Богдан Петрович. Добре, що хоч одного побачили, ти ж дивись, скільки там народу.

Голос Яневського. Хоча, крім політичних уподобань, дехто не забував і про інші.

На екрані серед студентів бачимо хлопця й дівчину, які, незважаючи ні на кого, смачно цілуються.

Голос Яневського (з іронією). Нічого не поробиш, життя влаштоване таким чином, що державні діячі час від часу змінюють один одного на політичному олімпі, а кохання живе вічно і завадити йому не можуть і, звичайно ж, не повинні будь-які постаті, навіть і ті, які претендують на найвищі пости.

Богдан Петрович. Ти впізнала?

Катерина Степанівна. Кого? Ющенка?