Пролог • ✈

Згадуючи ті дні, серце завмирає, руки тремтять, а шкіра, здається, готова розірватись від землетрусу мурашок. Але давайте по-порядку.

Цього літа здійснилась моя мрія. Довго обговорюючи всі за і проти, мої батьки все ж погодились поїхати на відпочинок у найкрасивішу країну. Я побувала в Австрії. Про цю поїздку я мріяла з 4 класу, коли на уроці мистецтва вчителька показала презентацію по темі "Архітектура Австрії як гордість для Європи". І ви не уявляєте, яке враження у мене було  після цих фото.

Ці всі пейзажі, архітектура від захоплення якими ти буквально розчиняєшся в повітрі.

А ще я зустріла Діму. Повинна сказати, що познайомились ми у доволі екстримальній ситуації. Усі знають, що Австрія славиться своїм порядком на дорогах і кожен турист просто очі розриває від слідкування за рухом автомобілістів. І от словом, чекаючи на зелене світло, що дасть власне дорогу пішоходам, я прозівала, що уже час іти, і вискочила на дорогу за секунд 3 до кінця дозволеного руху.. Я майже влетіла в машину, якби не Діма, який встиг відштовхнути мене на тротуар. Ну коротше кажучи, врятував мені життя. А після, я запропонувала йому в якості подяки купити морозива і він погодився.

Діма розповів що він живе в Австрії, уявляєте, як може пощастити людині?! Хлопець мешкає тут уже три роки. Діма розповідав, яка це була несподіванка для всієї його сім'ї. Але на моє здивування, в його очах не читалося захоплення Віднем, що є для мене чимось незрозумілим.

"Проживши тут три роки, - запевняв він, - ти перестаяєш усе це помічати і просто нудишся від усього цього ідеального вигляду. Цих постійних туристів, які дивляться на тебе наче ти виграв джекпот, - підморгнув він мені". Однак я мала іншу думку. Австрія не може набриднути!!

За ті короткі 2 тижні, які я провела зі своєю сім'єю у Відні, ми дуже зблизились: гуляли парками, їли морозиво, катались на велосипедах. А перед самим від'їздом, Діма сказав, що ніколи мене не забуде і хоче продовжити спілкування, на що я відразу ж погодилась. Будем спілкуватись, а час покаже...