Любов босоркані
6
Сестри снідали, сміялися та гомоніли. Веселі, рум’яні, звичайні щасливі жінки.
— Щось я так зголодніла, — сказала Христя, відрізаючи собі ще шмат жирного козячого сиру, кладучи його на окраєць чорного хліба та запиваючи все те йогуртом із ягодами малини, підсолодженим медом.
— Ще б пак! — вигукнула Таша. — Ти ж ніби вночі на світ народилася! Ми гарний шабаш влаштували, сили тобі повернули. Тепер твоєму Іванові самому розгрібати ту купу лайна, що встиг накоїти за твоєї протекції.
— Ти про кого кажеш? — повела чорною бровою Христя, — що за Іван? Ти про Купала? То він не з моєї парафії.
Таша засміялася, Євдокія усміхнулася та підморгнула молодшій.
— Здається, сестро, нам усе вдалося.
І лише в далекому дешевому дорожньому мотелі на окраїні Києва прославлений соціальний діяч Іван Когут, що висунув свою кандидатуру на пост мера міста та, здавалося, мав усі шанси на перемогу, прокинувся з важким похміллям та підбитим оком і ніяк не міг знайти свого мобільного та документів.
24.06.2024
#1405 в Фентезі
#327 в Міське фентезі
Відредаговано: 05.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
