Любов босоркані
3
— Вирву твою я прикрила, — сказала Євдокія, — сили твої перестали втікати. Але ж тре їх назад тобі повернути. Бо ж ти зара за рахунок мене живеш. А я одна нас двох не подужаю.
Христя слухала сестру. Вона й сама знала, що треба робити. Та зараз просто насолоджувалася змогою перевести дух.
— А для цього маємо вирву відкрити і сили твої приманити назовні. Та робитимемо це втрьох, як Таша прибуде.
— А з ним що буде? — тихо запитала Христя.
Євдокія кинула на неї поглядом. Відчувала, що на серці у сестри ще немає злагоди.
— Та нічого, — відказала, — знаєш же, що я по захисту та підтримці. А покарання — то Ташина стихія. Там вона майстриня, знає, що найбільше дошкулить саме цій людині. А твій «космонавт» просто приземлиться. Йому ж щастило по твоїй доброті. А не цінував того. То буде мати відкат. За сім років ти його розбестила своїми благословеннями. Він гадає, що то його заслуга.
Євдокія пішла з хати. А вже у дверях зупинилася і додала:
— Ну а Ташу втримати я не в змозі. Захоче покарати — то покарає. Та так, що мало не буде. А ти надалі краще дбай про те, кому свої благословення роздаєш.
#1405 в Фентезі
#327 в Міське фентезі
Відредаговано: 05.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
