Розділ 8

Зранку Олег зібрав свої речі й поїхав. Залишив гроші на столі. Я так розумію на зворотній квиток. Настрою немає. Здається я втнула дурницю. Своїм блогом я поки що не заробляю. Тож якщо не знайду якогось рішення, після розлучення доведеться повертатися до батьків. 

Встаю з ліжка, приймаю душ і йду на пляж. Ні не грати в волейбол, а посидіти на піску й поспостерігати за хвилями. Дорогою купую булочку з солодким сиром й каву. Олег за такий сніданок весь ранок би бубнів. З задоволенням з'їдаю все. Перед пляжем знімаю босоніжки. Відчуваю як теплий пісок огортає ступні. Підходжу майже до самої води й розстеляю хустку. Сідаю й закриваю очі. Намагаюся почути себе. Хвилі м'яко розбиваються об берег і одна об одну, запах моря наповнює ніздрі. 

— В тебе все вийде, — чую внутрішній голос. — Ти все зробила правильно. 

Він підозріло схожий на голос Артема. Тому відкриваю очі й озираюся. Так і є. Він сидить поруч на піску й говорить зі мною.

— Ти не поїхав?

— Як бачиш.

— Чому?

Він мовчить. Вдивляється у хвилі. 

— Життя непередбачувана річ, — тихо каже. — Можна десять років прожити з кимось й зрозуміти, що ви просто тимчасові люди в житті одне одного. А можна випадково зустрітися й за пів години зрозуміти, що ця людина твоя споріднена душа. Одружитися й через п'ятдесят років відсвяткувати золоте весілля. От я й подумав, а що як ти — моя споріднена душа?

Мовчу, бо не знаю що сказати. Я про себе нічого не знаю, не те що про такі високі матерії. 

— Я тут буду до кінця тижня.

— Я знаю. Я також.

Повертаю до нього голову. 

— Артеме…

— Що?

— Я маю тебе попередити.

— Це щось страшне? — Він робить великі очі.

— Поки що не знаю. Але все може бути. — Я глибоко вдихаю й кажу на одному подиху. — Я палю, люблю іноді випити, не маю вищої освіти, нормальної роботи й грошей, а також смаку. А ще шукаю себе й роботу, яка б подобалася. І я дуже уразлива, часто плачу. І головне — люблю тварин і особливо безхатніх. 

— Не дівчина, а мрія, — каже незворушно, навіть не повертаючись до мене. Потім дістає з сумки снікерс — Будеш?

Здається так і знаходять споріднену душу. Бо ж хто, як не вона, знатиме, що ти любиш і коли найкращий час тобі це запропонувати.