Глава 19.

Після спільно організованого вдалого благодійного заходу, друзі не змовляючись почали щодня збиратись в кав’ярні Бренди на обід. Їх дружба відновилась та зміцнювалась з кожним днем, поверталась та колишня близькість й жартівлива манера спілкування. Зараз за великим столом в кутку сиділи тільки сама господиня закладу, Луїза і Белла. Вони чекали на Дейлі, яка чомусь затримувалась на плановому прийомі в медцентрі, та хлопців, котрі вже начебто під’їхали та десь шукали місце для парковки. Жінки жваво обговорювали підготовку до весілля Себа і Лу, яке мало відбутись за три тижні і на якому всі три пари їх друзів мали бути дружками молодих.

• Я вагітна! – не вітаючись перервала їх Еллін, яка щойно підійшла до столика й просто впала на диванчик.
• О Боже! – вигукнула Бренда, - Вітаю!
• Вітаю! – підтримала її художниця.
• Ти не говорила, що тобі вже підсадили ембріон?! – здивувалась О’Коннор.
• А мені його й не підсадили, - знизала Ел плечами, - Сьогодні робили фінальні аналізи перед процедурою, в тому числі й на ХГЧ. Сюрприз!
• Тоді ж як? – не зрозуміла Лу, - Ти?! Але з ким?
• З Ніком? – здогадалась журналістка.
• Так, - кивнула Дейлі головою.
• Але коли? – запитала Саліван.
• В той вечір, після святкування розлучення Белз, - не підводячи очей від столу пояснила їх подруга, - Все сталось раптово, в машині, а потім я злякалась та втекла.
• Чого ж ти злякалась? – здивувалась господиня кав’ярні.
• Мені страшно йому знову повірити, я боюсь, що він знову зрадить мене, - відповіла Еллін.
• Ел, - накрила її руку своєю Белла, - Ніхто з нас від цього не застрахований! І справа ж не в гарантіях? Справа в тому, що за сімнадцять років в моєму житті не трапився інший чоловік, з яким я б була по-справжньому щаслива! Тож чому я маю триматись за свою образу й відмовляти собі в щасті? Хай навіть і на невеликий відрізок часу?
• Ти, мабуть, права, - кивнула подруга головою, - Та тепер, здається, в мене немає вибору? – сумно посміхнулась вона.
• Вибір є завжди! – заперечила їй Сальвадоре, - Головне – вибрати правильно, бо без кохання ніякі «правильні» стосунки не принесуть тобі щастя!
• Привіт! – до столу підійшли музиканти, - Ледве знайшли місце! Ви ще не робили замовлення?
• Нік, нам потрібно поговорити, - підвелась з-за столу бліда Еллін та, не очікуючи чоловіка,  пішла в бік виходу, а він запитально подивився на друзів – хлопці знизали плечами, а дівчата жестами відправили його слідом за коханою, й Свон пішов за нею.
• Що тут відбувається? – плюхнувся на стілець поряд із дружиною Джейк, - Про що Ел хоче із ним поговорити?
• Вона вам сама все розповість, якщо захоче! – відрізала Бренда й жестом підізвала офіціанта до їх столика.

Дейлі та Нік того дня до друзів так і не повернулись.

Синклер стояв спершись на капот своєї автівки й підставивши обличчя під промені сонця, він зустрічав Ізабеллу після роботи біля її офісу, звідки вони мали їхати до неї додому, в дім, який поступово ставав їх спільним. Адже в її ванній з’явились його засоби гігієни, в гардеробній – полиці з його одягом, а правий бік в ліжку якось сам собою став його. Кілька днів тому Мелані урочисто презентувала батьку кружку з його ім’ям з однієї сторони і нотним станом з іншої. І тепер вона займала почесне місце на гачку, над робочим столом, поряд із кружкою Белли та Мел. Люк відверто насолоджувався цими маленькими подіями. Йому подобалось прокидатись з першими променями сонця, занурившись носом в потилицю коханої, а ввечері поспішати до неї та доньки, щоб розповісти про події дня, поділитись планами на майбутнє та дізнатись про справи своїх найдорожчих дівчат, як він їх називав. Окрім того, після сімнадцяти років знайомства, виявилось, що в них є ще одне спільне захоплення – ранкові пробіжки. Закохані вподобали для цієї справи парк, неподалік від дому і намагались бігати щодня.

• Привіт! – підійшла до нього Белла.
• Привіт! – поцілував він її, - Втомилась?
• Не дуже!
• Новин від Ел не було? – запитав Лукас.
• Ні, - похитала вона головою, - А від Ніка?
• Також ні, - знизав він плечами.
• Міссіс О’Коннор? – гукнула її якась жінка, вдягнена не за погодою і з сильним акцентом, сам не знаючи чому, Люк різко смикнув кохану ховаючи її за собою й виходячи трохи вперед, краєм ока він помітив, як жінка, щось дістала з кишені й інстинктивно прикрився ліктем, а потім відчув пекучий біль і почув страшний крик Белз.
• Допоможіть! – кричала вона, власне не розуміючи, що сталось, але відчуваючи страшений біль коханого, а потім побачила як практично горить шкіряна куртка на ньому.

Брюнетка почала швидко здирати одяг з чоловіка, намагаючись не торкатись ушкоджених місць.

• Що сталось? – підбіг до них охоронець з бізнес-центру, а її охоронець вже затримав ту жінку.
• Здається кислота! – кричала О’Коннор, - Викличіть швидку!

За кілька хвилин медики вже завантажили Синклера в свою машину, а вона, сівши за кермо його автівки, їхала слідом в лікарню. «Дежавю!» - змахувала жінка сльози з очей, коли загудів викликом її смартфон.

• Белла? Що у вас трапилось? – почула вона голос Джейка в телефоні, натиснувши на «відповісти».
• Люка везуть в лікарню! – ще дужче заплакала вона.
• В яку?
• В Каунті!
• Ми їдемо!
• Звідки ти дізнався?
• В новинах показали ролик, що Люка Синклера божевільна шанувальниця облила кислотою! – розповів Саліван.
• Я не знаю звідки вона взялася! Люк зустрічав мене з роботи. Ми були на парковці і тут вона! – намагалась жінка пояснити, що сталось.
• Заспокойся! Не вистачало ще, щоб ти в аварію потрапила! Зустрінемось в лікарні! – відбив друг дзвінок.