Глава 18.

• Ти на машині? – тихо запитав кохану, закутану в його шкіряну куртку, Люк, зупиняючись біля парковки.
• Я приїхала на таксі, - відвела вона погляд, не маючи наміру прискорювати події, до яких чоловік ще не готовий, але зовсім не бажаючи залишатися цієї ночі одній.
• Хочеш подивитись як я живу? – несміливо запитав музикант.

Жінка просто кивнула головою і він, взявши її за руку, майже бігом повів до своєї машини. Дорога до його квартири пройшла в повному мовчанні, вони не хотіли сполохати те тендітне, що зараз було між ними, але їх погляди постійно повертались до їх все ще переплетених рук.

• Проходь, - запросив Синклер Беллу, коли вони піднялись на потрібний поверх і він відчинив двері свого пентхаусу, - Будь як вдома.

О’Коннор пройшла в середину та озирнулась. В приміщенні прямокутної форми переважали сіро-чорні кольори, перегородкою з матової скляної цегли була відділена тільки ванна кімната. Ліворуч була зона спальні – там на підвищенні стояло велике ліжко, застелене чорною шовковою білизною. Праворуч була облаштована зона кухні людини, яка мало готує – холодильник, мийка, невеликий острівець з плитою та робочим столом. По центру був диван, навпроти - телевізор, вздовж однієї з стін – великі вікна в підлогу з приголомшливим видом на озеро Мічіган. Біля кожного з них були встановлені широкі м’які підвіконня, даючи змогу своєму господарю спостерігати найпрекрасніші в світі світанки та заходи сонця. В кутку стояла гітара, якоїсь дорогої фірми. Вона пригадала, що саме про таку він колись, багато років тому, мріяв.

• Ну як? – запитав господар житла, уважно спостерігаючи за реакцією жінки, йому була важлива її думка.
• Якось похмуро, - відповіла брюнетка чесно, - Але в цілому – мені подобається. – підійшла вона до коханого, він притягнув її до себе за руку та обійняв за талію, притискаючи до себе.
• Отже перефарбуємо стіни, - констатував він, а вона розсміялась, - Вип’єш щось?
• А що в тебе є? – поцікавилась вона.
• А я знаю? – відповів Люк питанням на питання, - Господарством займається моя домогосподарка, а я їм те, що вона приготує.
• Зрозуміло.
• Вона вже на пенсії, якщо що, - про всяк випадок додав він, - Пішли шукати? – потягнув її за руку за собою та відкрив холодильник, - Є лимонад, якесь вино, апельсиновий сік? – перебирав чоловік пляшки.
• Сік підійде, - сказала О’Коннор, а він всадив її прямісімнько на острівець, потім дістав пляшку з соком та налив його в склянку і подав їй.

Белла зробила ковток та відставила напій. Чоловік та жінка одночасно потяглись один до одного. Їх губи зустрілись. Її руки заплутались в його волоссі. Його руки почали досліджувати її тіло й поступово звільняти його від одягу. Потім вона обвила Лукаса ногами, а він підхопив її під сідниці та поніс в ліжко, вклав кохану на спину на прохолодні простирадла й навис над нею. Ізабелла нетерпляче смикнула його сорочку. Ґудзики розлетілись в сторони і він відкинув її в бік. Жінка притягла Люка до себе, бажаючи відчути його оголене тіло на своєму. Після цього їх було вже не зупинити. Її руки опустились до застібки на його джинсах, один рух і вони летять слідом за сорочкою. На мить він відхиляється до шухляди, щоб дістати захист, і одним рухом наповнює Белз собою. Вони рухаються в унісон, її губи всюди, його руки скрізь, а потім вони відлітають у всесвіт. Їх особистий всесвіт. Всесвіт їх кохання. Місце, де ці закохані завжди хотіли бути і не змогли.

• Люблю тебе назавжди, - цілував Синклер її очі, щоки, губи, шию.
• Не залишай мене більше, - шепотіла вона і все повторювалось знову.

Час від часу вони засинали, а потім в жаху прокидались й шукали коханого поруч, не розуміючи сон це чи реальність і знаходячи потрібне їх тіла загорялись знову.

Ближче до опівдня Люк відкрив очі й не знайшов Беллу поруч із собою, але водночас почув шум води в ванній кімнаті. Він підвівся й не вдягаючись попрямував до неї.

• Доброго ранку! – сильні руки обвили тіло жінки зі спини.
• Доброго ранку! – повернулась вона до нього обличчям і поцілувала, - В тебе немає жіночого шампуню, отже я буду пахнути тобою.
• Мені подобається ця думка, - губи чоловіка опускались по її шиї в напрямку її грудей.

Коли закохані нарешті вийшли з душа, Ізабелла відразу попрямувала до каво-машини, а Синклер сів на високий табурет біля острівця й взяв планшет в руки.

• Яким шампунем ти користуєшся? – запитав він.
• Що? – здивувалась жінка.
• Я роблю замовлення, - підняв блондин очі на неї.
• А-а, - О’Коннор налила їм каву, сіла навпроти й відповіла на його питання, - Ще замов мені розчіску, сорочку й халат.
• Навіщо? Мені дуже подобається як виглядає моя сорочка на тобі! – заперечив Синклер, прикриваючи щасливу посмішку чашкою з ароматним напоєм.
• Тобто це разова акція? – вдавано образилась Белла.
• Що? Що значить разова? – підхопився він з місця й підійшов до неї, - Белз, те що я зараз не стаю на одне коліно і не говорю ті слова, котрі хочу тобі сказати, не значить, що я цього не хочу! – запально пояснив Люк, - Це тільки через те, що я ще не купив обручку, бо не знайшов такої, яка б була гідна тебе! Я хочу сім’ю із тобою і з нашою Мел!
• А ще дітей ти хочеш? – обережно запитала жінка.
• Авжеж! – відповів музикант, - Стільки, скільки ти погодишся мені народити! Я хочу тебе, дітей, собаку й великий дім з білим парканом!
• Це добре, - посміхнулась його кохана, відчуваючи себе абсолютно щасливою, - Бо ми не завжди користувались презервативами, а під ранок вони, здається, взагалі закінчились!
• То може тут вже наша дитина? – приклав Синклер руку до її живота, а вона, сяючи зеленими очима, посміхнулась.
• А той дім, в якому ми живемо із Мелані тебе не влаштовує? – уточнила вона.
• Мене бентежить, що ти там жила із Грегом, - відверто пояснює Синклер.
• «Жила з Грегом» - це не те, - похитала головою Ізабелла.
• А як?
• Ми просто жили в одному домі, - знизала плечами брюнетка, - В нас із ним ніколи не було спільної спальні, спільних бажань, планів на майбутнє. Ми з Грегом ніколи не були сім’єю! За сімнадцять років, звісно, були періоди, коли ми обоє намагались, але в нас це ніколи не виходило.
• Мені шкода! – обійняв її Лукас, - Ти ж розумієш, що в нас спальня буде спільна? З дуже великим ліжком? – запитав, а вона знову розсміялась.
• Ти просто маніяк! – легенько стукнула його по плечу кохана, - А чому ти не одружився? – тихо поставила те питання, яке її бентежило.
• Ніхто не зміг замінити мені тебе, - просто відповів він.
• З тієї безлічі красунь?
• Кількість моїх перемог значно перебільшена! – посміхнувся блондин, блиснувши блакитними очима.
• А Сандра Буллок?
• Ми навіть не знайомі!
• У-у! А я мріяла долучитись до світу шоу-бізнесу! – вдавано засмутилась Белла.
• А тобі і доведеться! – покивав головою її коханий, - На всі наступні заходи я буду ходити тільки в парі із тобою!
• О-о! Я познайомлюсь із Бредом Пітом?! – вигукнула жінка, а він заричав і знову почав її цілувати.