Глава 15.

Наступний ранок видався важким для всіх подруг. Дарма, звісно, вони пили посеред тижня, адже роботи був непочатий край. Поступово, всі жінки, задіяні в благодійному заході, збирались в концертному залі. Першою, звісно, туди приїхала сама організаторка,  слідом за нею прийшла О’Коннор в супроводі кількох вантажників, які несли запаковані в коробки фотографії й спеціальні скляні рами-футляри для них.

• Привіт! – привіталась жінка й показала вантажникам, куди це все можна поставити.
• Привіт! – відповіла їй Еллін, старанно відводячи погляд.

Журналістці здалось це дуже дивним. Невже Дейлі соромиться того, що вони вчора влаштували? Після стількох років? В них, здається, й не таке траплялось? Ізабелла з посмішкою пригадала, як вони колись, сидячи в їх кафе, поспорили із дівчатами, хто з них зможе швидше причарувати хлопця й змусити його запросити її в кіно. А яку тоді бучу влаштували їм їх хлопці, котрі застали це дійство в самому розпалі?!

• Допомога потрібна? – забіг в кімнату Свон, допитливо дивлячись при цьому лише на свою кохану, а Ел не підіймаючи очей на нього й нічого не пояснюючи швидко вислизнула з неї.

Белла й Нік лише здивовано провели її поглядом.

• Так, давай встановлювати рамки! - сказала брюнетка, вирішивши потім розпитати подругу про те, що відбувається.

Всі присутні почали вправно розпаковувати коробки, кріпити рами до стін й вставляти туди фото, звіряючись з узгодженим планом. За деякий час до них приєднався Лукас, який щойно приїхав. Ізабелла лише кивнула йому головою в знак вітання й продовжила свою роботу. Виставка вже була практично готова, коли в фойє зайшли сяючі щастям подружжя Саліван, тримаючись за руки, й зупинились прямісінько по центру.

• Всім привіт! – привітався Джейк та закохано подивився на свою дружину, а вона відповіла йому таким самим поглядом.
• Ти його пробачила?! – підійшла до них Белла.
• Так, - сором’язиво опустила очі Бренда, - Я кохаю його, - знизала вона плечами.
• Ну і молодець! – вигукнула її подруга й міцно обійняла, - А ти? Якщо ти ще раз викинеш щось подібне, я не знаю, що я із тобою зроблю! – пообіцяла вона рудому і також міцно його обійняла, - Я щаслива за вас!
• Дякую! – посміхнувся він їй у відповідь, - Я буду чемним хлопчиком, бо ти дуже боляче б’єшся! – додав чоловік.
• Що це ще за історія? – здивувалась його кохана.
• Я також не в курсі? – раптово повернулась Еллін.
• Та так, - почервоніла Белла й опустила очі долу.
• Ваша подруга тут на днях добряче напіддала нашому барабанщику! – розповів Нік.
• Заслужено, погодься, - підняв палець в гору Лукас.
• Повністю погоджуюсь! – підняв руки Саліван.
• Ми привезли ту частину продуктів, яка не псується, - перервала їх Бренда, - Куди їх можна вивантажити?
• До мене в кімнатку, - сказала Ел, - Ходімо за мною? – повернулась, щоб йти і додала, - Ви добре тут впорались!
• Йди вже, - похитала головою О’Коннор і трохи подумавши підійшла до Синклера, - Пробач мене за вчорашнє, я не повинна була підіймати на тебе руку, - сказала вона, відчуваючи непереборну потребу вибачитись перед ним.
• Пусте, - здивовано похитав головою Люк, - Можеш бити мене скільки тобі заманеться, тільки дозволь бути поруч?
• Ти вже й так поруч! – відповіла вона, - Ми святкували моє розлучення, - знову не зрозуміло чому пояснила йому жінка.
• Що? – шокований блондин, - Як розлучення?
• А як люди розлучаються?
• Я не знав, - похитав чоловік головою, - Мені шкода! – додав.
• А мені шкода, що я не зробила цього раніше! – рішуче сказала йому Белла й повернулась до своєї справи, не бажаючи продовжувати цю розмову тим більше, як і зазвичай в них, при свідках.

За годину продукти були розвантажені, виставка повністю готова й присутні пили ароматну каву, стоячи біля стійки в одному з кутків фойє, котру приготували на щойно привезеній та встановленій каво-машині з кав’ярні Бренди, та їли приготовані нею на новенькому грилі канапки, як в зал наче фурія влетіла Лу, яка привезла свої картини для аукціону.

• Привіт! – привіталась вона й швидко обвела оком зал, - Ви добре попрацювали! Я привезла картини. Куди їх поставити?
• В сейф, - відповіла Дейлі, - Ходімте за мною, - погукала вона вантажника, котрий ніс пакунок.
• А де цей ваш басист? Ховається десь? – запитала Сальвадоре.
• А його ще не було, тому ми й не репетируємо, – відповів їй за всіх Нік.
• Значить соромно йому! – констатувала художниця.
• А за що нашому Себу має бути соромно? – обережно запитала Брен, здивовано переглядаючись із подругами.
• Тому що він втік! – вигукнула Луїза й роздратовано тупнула ніжкою, взутою в білосніжні брендові кросівки, - Як справжній боягуз!
• Звідки він втік? – не зрозуміла Белла.
• З мого ліжка! – друзі переглянулись, ховаючи посмішки.
• Ти можеш нормально пояснити, що у вас все ж сталось? – попросила подругу журналістка.
• Ну, вчора після бару ми помирились, - почала розповідати Лу, - Принаймні мені так здалось, - похитала вона головою, - Потім ми поїхали до мене, - продовжила жінка, - А зранку він втік! Я прокинулась, а його немає! Уявляєте? – обурювалась вона, - І ані записки! Ані дзвінка!
• А ти добре шукала? – уточнила О’Коннор, добре знаючи свою подругу.
• Ти за кого мене тримаєш?! Я всюди подивилась! – обурилась вона.
• Це на нього не схоже, - знизав плечами Свон.
• Може щось трапилось? – припустив Люк.
• Подивіться у вікно, - запропонував друзям Джейк, котрий весь цей час щось писав в своєму смартфоні.