Глава 9.

Люк заходив в репетиційну залу насвистуючи мелодію, яка прийшла йому в голову дорогою з лікарні від доньки. Його друзі, котрі вже були тут і налаштовували свої інструменти, з одного погляду відразу зрозуміли, що чоловіку потрібно дати час, щоб записати ноти на папір, бо й самі були музикантами й нерідко перебували в такому ж стані. Синклер відразу взяв в руки гітару й почав перебирати струни. Кілька хвилин Нік уважно прислухався до мелодії, а потім почав підігравати на синтезаторі. Ще за якийсь час підключився Джейк, тихенько, щоб не збити, відбиваючи потрібний ритм на барабані.

• А тепер з початку, - підключився Себаст’єн, котрий зосереджено слухав весь цей час і подумки додавав до мелодії баси.

Музиканти ще деякий час, сперечаючись й висловлюючи кожен свої ідеї, доробляли пісню, а потім перенесли результат на папір.

• Це точно хіт! – задоволений результатом Саліван.
• Хітом це стане, коли ми напишемо нормальні слова до цієї музики, - зауважує Нік, в нього сьогодні поганий настрій і він все бачить в чорному кольорі.
• Я не впевнений, але слова, здається є, - трохи подумавши, дістає смартфон з кишені куртки, яка висить на гачку в кутку, Альварес, котрий сьогодні також більш замислений, ніж завжди, вмикає його і читає текст звісно ж про кохання, автор розповідав про біль від тривалої розлуки з коханою і радість від несподіваної зустрічі.
• Це круто! Але ж ти ніколи раніше не писав вірші?! – дивується Джейк.
• Все колись буває вперше, - знизує плечами іспанець, - Саме якось прийшло.
• Ці вірші дуже пасують до нашої музики, але тут треба дещо змінити, щоб потрапляло в такт, - уважно вивчає текст Люк, який подумки постійно повертається до своєї розмови з донькою, його почуття повністю відповідають цим словам, тільки в його випадку мова йде про розлуку й зустріч з донькою і про любов, так, те що він зараз відчував, це було любов’ю батька до своєї дитини, - І можна прогнати зі словами.

Чоловіки знову беруться до роботи. Раз по раз програють мелодію, щось змінюють. Потім програють із словами і за кілька годин пісня практично готова, а партитури розписані.

• Треба попрацювати ще над аранжуванням, - констатує Синклер, - Це в основному до тебе, друже, - повертається до Себаст’єна, а той киває головою, погоджуючись.
• Давайте спочатку поїмо? А то в мене вже в животі урчить! – пропонує їх рудоволосий барабанщик, - Брен сьогодні чогось ображена на мене, тож я залишився без сніданку, - скаржився він.

Друзі з посмішкою переглядаються один з одним та йдуть в улюблену кав’ярню неподалік.

• А чи не знайома нам всім красуня-бразилійка надихнула нашого Себа на поезію? – говорить Джейк після того, як всі зробили замовлення.
• Припини! – зупиняє його Нік.
• Ти сьогодні не з тієї ноги прокинувся? – переключається на нього Саліван.
• В мене все добре! – відмахується клавішник.
• Я б не сказав, - хитає головою Лукас.
• Від мене Джина пішла, - здається Свон під поглядами друзів.
• Не може бути! – видихає Альварес.
• Але чому? – дивується Джейк.
• Коли я вчора повернувся з лікарні, - розповідає Нік, а руки його при цьому безжалісно крамсають паперову серветку й розкидають шматки по столу, - Вона вже зібрала речі й чекала на мене. Сказала, що не хоче брати участь в агонії наших стосунків і тому йде сама.
• В якій агонії? – не розуміє Синклер.
• Вона впевнена, що я повернусь до Еллін, - пояснює його друг.
• Жіноча логіка! – вигукує барабанщик.
• А ти повернешся? – обережно запитує Себаст’єн.
• Вона навіть не дивиться на мене! – вигукує темношкірий чоловік і всі відразу розуміють, що мова йде про Еллін, а не про Джину.
• Заспокойся, - плескає рукою по плечку друга Люк, - Вона хоч дитину від тебе не приховувала шістнадцять років.
• У вас хоч дитина спільна є! - заздрить іспанець, забираючи серветки з рук клавішника, - А в нас тільки приємні спогади перекреслені жахливою зрадою!
• Я далеко від вас не пішов, - парує гітарист.
• Досить, хлопці! – перериває друзів Саліван, - Це що за напад мазохізму? Ви ще голови попелом посипте!
• Говорять, що це корисно від облисіння, доречі! – жартує Нік і музиканти голосно сміються.
• Ти з Брендою говорив? – запитує Себ у Джейка після того як від столу відійшов офіціант, який приніс їх замовлення, - Чому вона приховувала, що спілкується з дівчатами?
• Говорить, що думала, що вам будуть неприємні згадки про них, тому й мовчала, - знизує він плечами, не дуже довіряючи цій версії, швидше за все, самі дівчата не хотіли, щоб їм стало про це відомо, але хлопцям про це знати не потрібно, - Вони поновили дружбу кілька років тому, коли випадково зустрілись в якомусь магазині, а Ел, Белла і Лу на той момент вже давно спілкувались. О’Коннор, здається, навіть була подружкою нареченої на весіллі Луїзи.
• Так, не гарно тоді вийшло з Белз, - похитав головою Свон, озвучуючи докори свого сумління, через те, що вони припинили спілкуватись із подругою, підтримуючи свого друга і колегу по гурту.
• «Не гарно» - це не те, - підтримав друга Альварес, який цієї ночі так і не заснув, а до ранку подумки перебирав події всього свого життя і багато про що шкодував, в тому числі й про це, - Підло вийшло!
• Я вас про це не просив! – обурився Люк, розуміючи проте, що навряд чи витримав би, якщо б його друзі гаряче обговорювали весілля Белли, на якому щойно відгуляли!
• А ми тебе й не звинувачуємо! – парував клавішник, - Самі винні!
• Ви знову? – стогне Джейк, - Досить вже докорів сумління! Якщо ці дівчата вам ще потрібні, то робіть щось! Не знаю, там квіти подаруйте! Пісню під вікном заспівайте! Від чого там ще вони тануть?
• Знущаєшся? – здивовано дивиться на друга Синклер, - Виходить, що я її вагітну покинув! Квітами це точно не виправиш!
• Вона ж сама від тебе пішла? – заперечує барабанщик, - І про дитину тобі не сказала?
• Вона пішла, тому що я вчергове зрадив їй! – як малій дитині пояснює Лукас, - І чекала, що я знайду її, вибачусь, підтримаю! А я…
• А ти пісню он яку написав! – не здається Саліван, - Вона нас в топ відразу вивела!
• Так, досить! – перериває їх суперечку Себ, - Що було – те загуло! Треба спробувати зараз побудувати із ними нормальні стосунки!
• Мені хоч би поговорити із нею! – говорить Нік.
• Джейк, вся надія на тебе! – дивиться на друга басист.
• А що я можу? – дивується той, - Вони зі мною так само не розмовляють як і з вами!
• Поговори з Брендою, - просить Альварес, - Переконай її нам допомогти?
• Як ви собі це уявляєте?
• Тобі видніше! – посміхається Люк.
• Квіти там, пісня під вікном, - ґлузує Свон, - Від чого вона тане?
• Потримай штани застібнутими якийсь час, врешті решт! – додає Себаст’єн.
• Я спробую! – здається Саліван, - Чого тільки для друзів не зробиш!
• Дякую! – говорить за всіх Нік.
• А я сьогодні до Мелані їздив, - посміхається Синклер.
• І ти мовчав?! – дивується басист, - Як у вас пройшло? Ви поговорили?
• Все просто супер! – розповідає із щасливим виразом обличчя гітарист, - Вона погодилась зі мною спілкуватись!
• Вітаю, друже! – обіймають його чоловіки по черзі.
• Рана, начебто, загоюється нормально, - продовжив Люк, - Белла говорила із лікарем і той обіцяє за кілька днів виписати Мел додому.
• Ти бачився з Ізабеллою? – уточнює Свон.
• Так, лише хвилину біля дверей палати, - знизує плечами Лукас, - Але вона знову відмовилась зі мною говорити.
• Ясно, - зітхнув Нік.
• Я зробив наше з Мелані селфі, - дістає смартфон гітарист і показує друзям сьогоднішні фото, які зробив в лікарні у доньки.
• Дівчина як дві краплі води схожа на тебе! – констатує Джейк.
• Тільки очі Белли, - уточнює Себ.
• Тобі треба придбати зброю, друже! – сміється клавішник.
• Навіщо? – не розуміє Синклер.
• Щоб відганяти небажаних кавалерів! Твоя донька – красуня! – пояснює Нік.