Глава 6.

Дорогою Белла заїхала в супермаркет і придбала полуниці й шоколад для Мелані. Її смартфон розривався від дзвінків дядька Ендрю. Здається, Грег вже повідомив його про розлучення. Жінка знала, що зараз розмовляти із ним немає сенсу, він не почує її. Тож щоб дати родичу заспокоїтись й вберегти свої нерви, вона заблокувала його номер. Приїхавши на місце, О’Коннор припаркувала машину, знайшла кав’ярню неподалік від входу та взяла улюблений латте її доньки, піднялась на потрібний поверх і постукала в двері палати.

• Привіт, люба! – поставила вона гостинці на тумбу, обійняла свою дівчинку й уважно її роздивилась.

Мелані була все ще трохи бліда, але виглядала досить бадьоро й навіть посміхалась.

• Привіт, мамо! Дякую за латте! – Ізабелла вклала стаканчик в її праву руку, оскільки тумба була зліва від ліжка, а лівою рукою донька рухати не могла через поранення плеча.
• Як ти почуваєшся?
• Вже краще, - похитала вона головою, - Плече, звісно, ще болить, але при світлі дня все здається не таким страшним.
• Так і є, - посміхнулась її мати й погладила її по щоці, - Я принесла деякі твої речі, отже зараз будемо розчісуватись, - дістала розчіску із сумки й стала до справи, обережно розбираючи прядка за прядкою й заплітаючи волосся в коси, щоб воно не плуталось.
• Мені вже дозволили вставати, - розповідала Мел, - Тож я за допомогою медсестри вмилась, але прийняти душ ще не змогла, бо не можна мочити рану.
• Нічого, вона швидко загоїться, - підбадьорила її Белла, - На тілі все завжди швидко загоюється.
• А на душі - ні? – тихо запитала Мелані.
• З душою – все складно, - розвела руками жінка, підсовуючи стілець і сідаючи на нього, - Ввімкнути тобі телевізор? – запитала в своєї дитини, помітивши панель на стінці, яку вчора не бачила.
• Ні, - похитала та головою, - Краще розкажи мені, - тихенько просить.
• Що розказати? – не зрозуміла жінка, невже Грег і їй дзвонив?
• Вашу з моїм татом історію, - видихнула дівчина.
• Ну що ж, - знизала Белла плечами, - Може і час вже її тобі розповісти. Я завжди це тобі говорила і повторю зараз: ти дитя великого кохання! Хто б там і що не говорив, або не думав! – взяла доньку за руку і ніби перенеслась на двадцять років назад, - Ми познайомились, коли я вступила в університет і переїхала з дому дядька Ендрю в гуртожиток. Я несла підручники з бібліотеки, він кудись поспішав і випадково штовхнув мене. Книжки розлетілись на підлогу, я присіла їх збирати, а він мені допоміг. Погляд очі в очі – і я пропала.
• Як в кіно?
• Як в кіно, - кивнула брюнетка головою, - Лукас Синклер – як ти вже знаєш, - посміхнулась доньці, - Вчився на другому курсі на факультеті маркетингу і грав з трьома своїми друзями і водночас однокурсниками в старому гаражі на околиці, іноді їх запрошували виступити в якісь клуби, або на студентські заходи. Словом, відомими вони ще не були і з грошима в них було туго, тож щоб запросити мене на побачення, Люк влаштовувався на підробітки вантажником на склади. Мені тоді здавалось, що це кохання і що це назавжди.
• А на які побачення він тебе запрошував? – запитує дівчина.
• В студентське кафе, неподалік від кампусу, там ми збирались всією компанією, - посміхалась пригадуючи ті їх посиденьки Ізабелла.
• Це хто? – уточнює Мелані.
• Його друзі-музиканти з гурту: клавішник Нік, басист Себабаст’єн, барабанщик Джейк та їх кохані на той час, а мої подруги, - пояснювала їй мати.
• Бренда, Лу і Еллін?
• Так. Бренда зустрічалась із Джейком, потім вони одружились і зараз в них є донька Амелія. Ти її знаєш. Вони єдині, хто зберіг свої стосунки, - продовжувала розповідь жінка.
• А з ким зустрічалась Лу?
• Лу прийшла в нашу компанію останньою, десь через рік після нашого з Люком знайомства, - пригадувала Белла, - І настільки органічно в неї влилась, що зараз я вже не уявляю часів  без неї.
• Так, вона дуже класна! – підтвердила її донька.
• Вони з Себом познайомились на якомусь їх виступі в клубі, покохали один одного. Ця парочка були разом п’ять років, а потім він зустрів іншу, покохав її й покинув Луїзу.
• Вона дуже переживала?
• Звісно! Тоді вона знайшла мене і ми відновили свою дружбу, - розповідала брюнетка.
• Що значить «знайшла»?
• На той час, ми з твоїм татом вже розійшлись і я не спілкувалась ні з ким із їх компанії, - знизала вона плечами.
• А чому? Ви ж розійшлись тільки з татом? З друзями ж ти не сварилась?
• Ні, не сварилась, - погодилась вона, - Але так трапилось. До того ж, тоді як раз у хлопців кар’єра пішла в гору і може в них просто не було часу. Не знаю.
• А з ким зустрічалась Еллін?
• Еллін зустрічалась із Ніком ще зі школи, вони разом вчились і були парою вже на момент нашого із Люком знайомства, - пояснила Белла.
• А чому вони розійшлись?
• Вони були разом більше десяти років і розійшлись тому що Еллін почала працювати в благодійному фонді та їздила в тривалі відрядження, це дуже дратувало Ніка, йому її  не вистачало і він зійшовся із Джиною, під час однієї з поїздок Ел.
• А він хіба нікуди не їздив? – дивувалась Мелані.
• Їздив, звісно, - посміхнулась її мати.
• Дивна якась логіка!
• Чоловіча! – розвела жінка руками.
• А чому розійшлись ви із татом? І чому він не знав про мене? – поставила дівчина питання, яке її найбільше бентежило.
• Розумієш, - не знала як делікатніше пояснити своїй доньці те, що тоді сталось, - У музикантів завжди є прихильники. А ці прихильники ведуть себе по-різному. Деякі дівчата відверто пропонують себе своїм ідолам, а це спокуса. Музиканти ж лише звичайні чоловіки, а тому не завжди можуть встояти. 
• Люк зрадив тобі?
• І не раз, - підтвердила Белла, - Він просив вибачення, каявся, клявся, що цього більше не буде. Та дарма. Того дня я без попередження прийшла в гараж і застала його з якоюсь дівчиною, психонула, вискочила й поїхала до дядька. Він телефонував, але я заблокувала його номер.
• І ви більше не бачились? – стискає її руку її дитина.
• Так, я перевелась на дистанційне, а перебуваючи в студентському містечку, намагалась обходити місця, де ми найчастіше бували, стороною. А потім я дізналась, що вагітна і вирішила його знайти і повідомити йому, - жінка наливає собі в склянку води й залпом випиває її, а донька, розуміючи стан матері, не квапить її, - Я прийшла до його факультету, стала під деревом і дивилась на вхід. Незабаром він вийшов, обіймаючи однією рукою якусь біляву дівчину. Розумієш? Він обіймав її так, як раніше обіймав мене!
• І ти не сказала йому?
• Ні, - похитала вона головою, - Я розвернулась та пішла.
• А як ти вийшла заміж за Грега?
• Мені довелось розповісти про вагітність дядьку, - знизала Ізабелла плечами, - А він поставив мені умову, що підтримає мене в усьому, якщо я, щоб не було пліток, вийду заміж за свого зведеного кузена.
• Але ж це дурість!
• Так! – підтвердила жінка, - Та ми тоді добре товаришували із ним і я вирішила: а чому б і ні? Тільки це була помилка, - вирішила нічого не приховувати Белла, - Ніколи не можна виходити заміж без кохання! Ніколи!
• Я знаю, мамо, - погладила її по руці Мел, - Я знаю!
• Ми вирішили розлучитись, - додала брюнетка.
• Це правильно, - підтримала її донька.
• Все буде добре!
• Я впевнена в цьому! – посміхнулась її дитина, - Я завжди на твоєму боці!
• Дякую! – змахнула з очей сльози, які невідомо звідки взялись, - Бренда прислала мені номер Люка, - жінка бере смартфон і перекидає контакт Мелані.
• Дякую! – відповідає їй дівчина й змінює тему.