Глава 5.

Сигнал будильника на смартфоні розбудив Беллу, здавалось, за кілька хвилин після того як вона поклала голову на подушку. Жінка ще на мить з головою зарилась в постіль, а потім різко підвелась, зайшла в душову кабіну й перекрутила кран на холодну до упору. Прийнявши душ, вона нанесла лосьйон, висушила волосся та, закутавшись в халат, вийшла з ванної. В її спальні, а вони з Грегом жодного дня не жили в одній кімнаті, все було облаштовано для неї і за її смаком, тож поруч із ванною були двері в простору гардеробну, де вона обрала собі речі на сьогодні: світлі джинси, біла футболка й блакитний блейзер. Потім нанесла легкий денний макіяж перед старовинним трюмо ручної роботи, яке належало ще її бабусі і яке вона дуже любила, зібрала потрібні на сьогодні речі в джинсовий рюкзак і спустилась на кухню по каву. Там вже снідав Грег, читаючи новини з планшета.

• Доброго ранку! – привіталась брюнетка й попрямувала до каво-машини.
• Доброго ранку! – відклав чоловік ґаджет в бік, - Ти вчора пізно повернулась?
• Вже сьогодні і рано, - посміхнулась вона, сідаючи навпроти й намазуючи тост м’яким сиром, тарілочка з яким стояла на столі, поруч із абрикосовим джемом.
• Як Мел?
• Її перевели в палату, мені дозволили зайти до неї і ми кілька хвилин поговорили, - знизала Ізабелла плечами, - Зараз знову поїду в лікарню.
• Переказуй їй мої вітання і скажи, що я заїду протягом дня, - говорить Грег, - Не впевнений, чи вдасться мені змінити графік на сьогодні.

Белла з цікавістю дивилась на мужчину, який вже багато років був її законним чоловіком, жив з нею в одному будинку і зараз сидів з нею за одним столом, котрого вона, здавалось, знала як свої п’ять пальців. Високий шатен з шоколадними очима, доглянутий, забезпечений, знає собі ціну. Мрія будь-якої жінки та чомусь не її! Але з якої причини тоді вона вийшла за нього заміж? Вони зростали в одному домі. Грег був сином дружини її дядька Ендрю від першого шлюбу і родич виховував його з двох років. Її чоловік не пам’ятав рідного батька, бо тому заборонили наближатись до хлопчика. Начебто він був наркоман. Ізабелла ж переїхала в дім брата свого батька Ендрю О’Коннора і його дружини Джессіки після загибелі своїх батьків в автотрощі, коли їй було дванадцять років, а Грегу відповідно – п’ятнадцять. Вони із зведеним кузеном і до того добре товаришували, незважаючи на різницю в віці, а мешкаючи в одному домі стали близькими друзями. Дівчина була в курсі всіх справ хлопця і навпаки, довіряла йому всі свої дівочі таємниці. Потім вона переїхала в гуртожиток університету, завела нових друзів і вони трохи віддалились один від одного, а менш ніж за три роки дівчина повернулась вже вагітною і через три місяці стала його дружиною. Але ні Грег, ні Ізабелла не стали при цьому щасливими. То чому ж вони ще й досі разом?

• Давай розлучимось? – несподівано навіть для самої себе сказала жінка.
• Що? – витріщив очі її чоловік.
• Давай розлучимось? – вже впевненіше повторила вона, чітко розуміючи, що саме цього вона і хоче та дивуючись чому не зробила цього раніше!
• А-а! Твій Синклер знову з’явився на горизонті? – вдавано розсміявся Грег, - А ти і хвіст розпушила? Тільки не мрій! Його останні дівчатка були вдвічі молодші за тебе! Я щойно навмисне передивився жовту пресу. Тож тобі нічого не світить! І дитиною ти його також не прив’яжеш!
• В нас з тобою давно немає нічого спільного, - спокійно відповіла Белла, не реаґуючи на провокації О’Коннора, - Та і не було ніколи. Тож навіщо ми разом?
• Я завжди тебе кохав! – закричав чоловік.
• Облиш, - відмахнулась його дружина.
• Я закохався в тебе ще підлітком, але ти ніколи не звертала на мене уваги, - втомлено сперся на лікті шатен, - А потім з’явився цей Синклер. «Люк – те, Люк – се!» - перекривив він її, - І я втратив надію. Та одного дня ти повернулась додому просто розчавлена, а як же! Твій розпрекрасний принц в сто п’ятий раз зрадив тобі! А потім з’ясувалось, що ти ще й вагітна від нього. Звісно, що від нього! Від кого ж ще? - криво посміхнувся Грег, помішуючи недопиту каву в чашці, - Це був мій шанс! І я підкинув батьку ідею про наш шлюб.
• Задоволений результатом? – спитала Ізабелла, котра з цікавістю слухала чоловіка, бо вперше чула його версію розвитку подій сімнадцять років тому.
• Я робив для тебе все! Піклувався про тебе! Любив твою доньку! – обурювався Грег, він вперше за багато років висловлював в голос те, що почував насправді, - Але ти не цінила цього! В твоєму серці не було місця для мене! Там був тільки Синклер! Завжди тільки він! – чоловік підскочив з місця, пхнувши при цьому стіл й перевернувши чашку на ньому, - Ти навіть народити мені дитину відмовилась!
• Я завжди любила тебе, але лише як кузена і доброго друга, - заперечила вона, - А щодо дітей – твої подружки прекрасно впорались і без мене, - знизала брюнетка плечами і встала, щоб віднести чашку в мийку і взяти ганчірку аби витерти стіл, бо не любила залишати безлад на кухні, хоч в домі і була прислуга.
• Що? – припинив бігати з кутка в куток Грег й здивовано дивився на дружину, адже був впевнений, що вона не в курсі його походеньок, а тим більше, наявності в нього позашлюбних дітей, бо він завжди все ретельно приховував.
• Я знаю про Тіммі й Дженні, - спокійно відповіла Белла, - Я ж правильно пам’ятаю? Хлопчику десять, а дівчинці шість?
• Якби ти мене кохала, це були б наші із тобою діти! – вигукнув чоловік, не розуміючи як реаґувати на ці слова.
• Історія не має умовного способу? – сіла за стіл й знову взялась за тост брюнетка, - Грег, досить цього фарсу? Я хочу розлучення!
• В будь-якому випадку - це неможливо, - сів навпроти він.
• Чому ж це?
• Ми одружились не тільки через те, що я тебе кохав, а ти була вагітна, - втомлено сказав шатен.
• А через що ще? – здивувалась Белла, чого ще вона не знає?
• Згідно заповіту твоїх батьків, твій опікун, тобто брат твого батька Ендрю О’Коннор мав передати тобі права на спадок в день твого двадцяти п’яти річчя, або у випадку заміжжя, або у випадку, якщо ти народиш раніше цієї дати, - пояснював чоловік, - А твій дядько і моя мати не хотіли прощатись із способом життя, до якого вже звикли на той час, адже їх особисті статки були значно менші ніж активи твого батька, тому він вирішив одружити нас із тобою і взяти в тебе доручення на моє ім’я, як твого законного чоловіка, на управління твоїми коштами. Потім я відкрив свій бізнес на твої гроші! – розсміявся Грег, - А ти навіть про це не знала! От така помста!
• І чим це заважає нам розлучитись? – запитала його поки ще дружина, намагаючись не показувати наскільки шокувало її його зізнання, адже виходило так, що її просто продали? Найрідніші люди?
• Активи вже не можна розділити, потрібний повний аудит, аби з’ясувати хто кому і скільки винний, - пояснював шатен, - А в його процесі спливуть махінації твого дядька із твоїм спадком, - знизав плечами чоловік, - Ти ж не захочеш засадити старого у в’язницю?
• А твої махінації? – іронічно посміхнулась Белла.
• Що?
• Твої махінації також спливуть під час аудиту? – повторила вона, а Грег лише відвів погляд, - Отже, - піднялась жінка з-за столу, - Вирішимо так: сьогодні ж я подаю на розлучення і відкликаю своє доручення на твоє ім’я, потім винаймаю бухгалтерів, вони проводять суцільну перевірку і повертають мені і моїй доньці наше з нею майно, дядько отримає щомісячне утримання за те, що не покинув мене після загибелі моїх батьків, - після цих слів вона йде на вихід з кухні, а потім обертається, - А свій бізнес можеш залишити собі, як компенсацію за моральну шкоду за сімнадцять років шлюбу зі мною!
• Свята Ізабелла! – іронічно здіймає руки до стелі чоловік, на диво, відчуваючи при цьому полегшення.
• І ще одне, - продовжує брюнетка.
• І що ж ще?
• Ти повідомиш Ендрю про моє рішення! – тиче в нього пальцем, після чого розвертається, виходить з будинку, сідає в припарковану поруч свою автівку та їде в лікарню.