Глава 3.

Вдома Ізабеллу очікувано ніхто не зустрічав. Чоловіка про своє повернення вона не попереджала, отже він ще в якоїсь з своїх ціпочок. «Добре, що хоч додому їх не тягає!» - похитала вона головою. А донька писала, що переночує у своєї подружки Ліззі. Белла добре знала цю сім’ю і тому була спокійна. Жінка занесла валізу в спальню й скидаючи одяг дорогою попрямувала до ванної кімнати. Вона довго стояла під струями гарячої води, а потім не поспішаючи витерлась, загорнулась в халат і вийшла в кімнату. Її смартфон розривався від дзвінків.

• Алло! – потягла Белла за зелений кружечок.
• Міссіс О’Коннор? – почула жінка голос подруги своєї доньки, - Нарешті! Мелані поранена!
• Що? Як?
• Ми пішли на концерт Boys, - плаче дівчина, - Після його закінчення піднялись на сцену за автографом, Мелані оступилась і впала на металевий штир! Її забрали в лікарню!
• В яку? – видихнула, вже натягуючи на себе білизну й джинси.
• Каунті!
• Їду! – відбила вона дзвінок й побігла сушити волосся, другою рукою закидаючи документи, гаманець й ключі від машини в сумку.

За двадцять хвилин, зібравши всі штрафи за перевищення швидкості, жінка була в приймальному відділенні. Зайшовши в двері, вона окинула поглядом приміщення й, не звертаючи уваги на людей, відразу попрямувала до рецепції.

• Я мати Мелані О’Коннор, - рішуче почала Ізабелла, - Її нещодавно привезли до вас. В кого я можу отримати інформацію про її стан?
• Белла?! – чує своє ім’я та інстинктивно обертається, застигає на кілька секунд, шокована неочікуваною зустріччю. Хоча чому ж неочікуваною? Адже Мел була саме на його концерті! Потім вона зусиллям волі відкидає всі думки й повертається назад до співрозмовниці.
• Ваша донька в операційній, - байдуже сказала їй жінка з-за стійки, - Після операції до Вас спуститься її лікар.
• Дякую! – кивнула вона їй, не розуміючи, що робити далі.
• Белла! – пролунав від входу надто знайомий голос, перериваючи потік думок в її голові.
• Лу? – озирнулась жінка, - Дівчата? – здивувалась вона, ще більше, побачивши замість однієї своєї подруги, художниці красуні-брюнетки Луїзи Сальвадоре, всіх трьох. Поруч із нею стояла Бренда Саліван і Еллін Дейлі, котра взагалі-то зараз мала бути із волонтерською місією в Африці.
• Як Мелані? – обіймали вони одна одну по черзі.
• Її зараз оперують, - розповідала Ізабелла, що знала, - Вони з Ліззі, - махнула вона рукою в бік подруги дочки, котра вже повернулась з вбиральні й бліда сиділа на лаві в залі очікування, - Пішли на концерт до них, - вдруге махнула в той же бік жінка, привертаючи увагу подруг на музикантів, - Там Мел впала зі сцени й нахромилась на штир.
• Чого ще можна було очікувати від цих? – зневажливо сказала Лу, зле дивлячись при цьому лише на басиста, Себаст’єна, котрий покинув її чотирнадцять років тому після п’яти років стосунків заради іншої жінки, з якою зрештою вони також розійшлись, незважаючи на народження спільної доньки.
• Це вийшло випадково, - спробував заперечити іспанець, жадібно оглядаючи свою колишню, яка, здавалось, зовсім не змінилась за роки розлуки, а навпаки, стала ще красивішою.
• А звідки ви дізнались? – дивується Ізабелла.
• Лу зателефонував Хуліо, - пояснює розсудлива білявка Еллін, намагаючись при цьому не дивитись на свого колишнього – Ніка Свона, який не зміг прийняти її роботу в міжнародному благодійному фонді, що супроводжувалась постійними тривалими відрядженням в найвіддаленіші та найбідніші куточки світу і завів роман із директоркою їх гурту, яка завжди була поруч,  - Він наглядає за Дієго, а мій хрещеник підписаний на одну з груп в соціальних мережах, де Ліззі написала про нещасний випадок із Мел, а Лу вже повідомила нас.
• Хуліо гарний батько і чоловік, - додає білявка Бренда, дивлячись на подругу, - Піклується про сім’ю навіть із в’язниці!
• Краще б він туди не потрапляв! – відмахується художниця, не бажаючи зайвий раз пригадувати про свого колишнього чоловіка, котрий потрапив до в’язниці за фінансові махінації, проте зумів домовитись із слідством, щоб конфіскація майна не стосувалась його дружини і сина.
• Ти не говорила мені, що спілкуєшся із дівчатами, - підійшов до дружини Джейк, котрий вважав її «прочитаною книгою», а зараз з’ясував, що він був не в курсі значущої частини життя матері своєї дитини.
• Якось до слова не сталось, - знизала вона плечами й відвела погляд, жінка все ще шалено кохала свого чоловіка, але відверто втомилась від його походеньок і неуваги як до неї, так і до їх п’ятирічної доньки.
• Давайте відійдемо в бік? - запропонував Нік, - Ми заважаємо іншим, - потяг за плече Люка ближче до лав.
• Біля входу вже збираються репортери! Як дівчина? – підійшла до музикантів їх директорка, яка щойно під’їхала й відразу замовкла, роздивившись присутніх й зрозумівши хто є хто, надто часто вона бачила їх старі фотографії і надто часто вона чула їх імена в п’яних розмовах хлопців.
• Чекаємо на лікаря, - відповів своїй подрузі Нік, не зводячи при цьому очей з Еллін, яку не бачив вже сім років і якої йому дуже не вистачало.
• Хто тут міссіс О’Коннор? – зайшов в зал очікування чоловік середнього віку в металевих окулярах, вдягнений в медичний костюм.
• Я! - озвалась Ізабелла й вийшла з натовпу друзів, а Люк інстинктивно пішов за нею, - Як моя донька?
• Операція минула добре, - сказав лікар, - Життєво-важливі органи не ушкоджені, але вона втратила багато крові. В неї дуже рідка четверта група з негативним резусом, в нас такої не було, тож ми влили їй універсальну й замовили потрібну в банку.
• Я можу бути донором, - майже пошепки говорить Синклер, шокований розумінням реальності, а потім прочищає горло і повторює голосніше, - В мене така ж група і резус. Я її батько! – дивиться прямо в очі колишній коханій чоловік, група, резус, вік, зовні вони також схожі, все сходиться, її щоки червоніють, але погляду вона не відводить, а навпаки, розпрямляє плечі й підіймає підборіддя, тим самим підтверджуючи його правоту.
• Не минуло й сімнадцять років! – голосно іронізує Лу.
• Ви звісно можете здати кров, - говорить хірург, - Це навіть корисно! Але воно так не працює, донорський матеріал тримають на карантині певний час, щоб провести відповідні тести й переконатись, що він безпечний!
• Я повністю здоровий! – заперечив музикант, котрий в цю мить просто скаженів від люті, - Я обстежувався кілька тижнів тому!
• Це прекрасно, але не має ніякого значення! З вашою донькою все буде добре! – обвів їх поглядом чоловік, - За кілька годин її переведуть в палату і ви зможете її побачити, а зараз рекомендую вам поїхати додому й відпочити! – розвертається та йде.
• Кохана? – чує Белла ще один надто знайомий голос і лише зусиллям волі стримується, щоб не застогнати в голос, тільки його тут не вистачало, - Я не знав, що ти вже повернулась?! Як Мелані? Мені зателефонували з поліції, - підійшов до неї її чоловік Грег О’Коннор й легенько поцілував в куточок губ, озирнувся та кивнув вітаючись подругам своєї дружини.
• Її прооперували, начебто все добре, - знизує вона плечами, а потім рішуче обертається до музикантів, обводить їх поглядом, ні на кому не затримуючись, та звертається до їх директорки, - Позиватись ми не будемо, тож ви можете їхати!
• Ми готові покрити вартість лікування! – пропонує Джина.
• Не треба, - заперечує Грег, який починає усвідомлювати ситуацію і тепер ще раз, вже уважно роздивляється всіх присутніх, - В нас гарна страховка.
• Дівчата, їдьте і ви відпочивати, - просить Ізабелла подруг, - Еллін, ти взагалі щойно з літака!
• Наскільки я розумію, ти нікуди не збираєшся? – посміхається вона, - Хоч сама також щойно прилетіла? І на відміну від тебе, я перебувала в нормальних умовах й щодня висипалась, а не ганяла по пустелі під обстрілами! – розвертається та зручно вмощується на лаві у вже практично пустому залі очікування, а дві інші їх подруги сідають поруч із нею. Музиканти переглядаються та йдуть до вільної лави навпроти.
• Грег, відвези Ліззі додому! – повертається Белла до чоловіка і говорить беззаперечним тоном, котрий завжди справляв на нього потрібне їй враження, - Дівчина повністю знесилена!
• Добре! – неохоче погоджується той, з недовірою озираючись на колишніх друзів своєї дружини, - Що сказати батьку? Він вже двічі телефонував?
• Я йому сама подзвоню, - зітхає брюнетка.