Глава 1.

П’ятнадцять годин польоту з Тель-Авіву в Чикаго з посадкою в Парижі у супроводі офіцера Моссада – перший досвід такого роду для Ізабелли О’Коннор. Ні, за все її життя траплялось різне: зради, кохання, смерть близьких людей, бомбардування кварталів, де вона знаходилась, пожертва собою заради сім’ї, перебування в заручниках у ортодоксальних мусульман в пустелі. Хіба все згадаєш так відразу? Але щоб ті самі мусульмани запросили її бути одним із спостерігачів на обміні заручниками? Таке сталось вперше. І так само вперше організація такого рангу як ізраїльська Служба зовнішньої розвідки забезпечила її цілодобовою охороною на час місії. Дякувати Богу, поїздка була вдалою і їх групі вдалось визволити двадцять п’ять осіб: жінок, дітей, літніх людей, котрі шість тижнів перебували в полоні у палестинських бойовиків на чолі із Хамасом.

Їх літак долав останню частину шляху, перебуваючи над Атлантикою, всі пасажири бізнес-класу спали, розклавши комфортні крісла, й лише Белла намагалась вкласти в голові події останніх тижнів. Ні, не особистого життя! В цьому розібратись вона вже навіть не намагалась, воно як пішло шкереберть вісімнадцять років тому, так і досі перебувало в тому ж стані. «Хоч якась стабільність!» - сумно жартувала сама із собою жінка. О’Коннор вже давно була тільки затребуваним професіоналом й лише іноді згадувала про те, що вона ще й вродлива жінка.

• Не спиться? – нарешті перестав вдавати із себе звичайного втомленого подорожнього її супутник, лейтенант Ігаль Аарон.
• Я не вмію спати в дорозі, - знизала плечами його підопічна.
• Мені здавалось, що Ваша професія просто змушує Вас до цього звикнути? – здивувався чоловік, вкотре уважно роздивляючись жінку і вкотре знаходячи відмінності від даних в досьє, котре він вивчив напам’ять напередодні цього завдання.

Згідно особової справи, Ізабеллі було тридцять вісім років, сімнадцять з яких вона була заміжня за доволі успішним американським бізнесменом Грегом О’Коннором. «Біла жінка, зріст сто шістдесят п’ять сантиметрів, вага п’ятдесят п’ять кілограмів, волосся - чорне, очі – зелені, освіта – факультет журналістики Чикагського університету, діти - Мелані О’Коннор, шістнадцяти років» - йшлось в справі, але ці сухі слова і на соту долю не передавали всього розмаїття харизми супутниці лейтенанта. Перед ним була приваблива красуня з високим рівнем інтелектуального розвитку й водночас нещасна жінка. Останній факт видавали її очі наповнені глибоким смутком.

• А мені здавалось, що люди Вашої професії можуть розібрати людину по клітинах просто поглянувши на неї? – відповіла вона питанням на питання.
• У Вас, як і в більшості людей, романтизоване уявлення про мою професію! – посміхнувся молодий єврей.
• Справді? – іронізувала Ізабелла.
• Так!! – в свою чергу знизав плечами Ігаль.
• В такому разі, смію зауважити, що у Вас також хибне уявлення про мою професію! – відповіла брюнетка і вперше уважно роздивилась свого охоронця. Побачене її повністю задовольнило: тридцятирічний чорнявий чорноокий чоловік з накачаним тілом, котрий з цікавістю дивився на неї.
• І в чому ж воно хибне? – посміхався ізраїльтянин.
• Журналісти, здебільше, працюють в комфортних умовах офісів, - пояснила Белла.
• Справді? – повернув їй Аарон.
• Здебільше! – наполягала жінка.
• І Ви? – окинув її насмішливим поглядом Ігаль.
• Я не належу до переважної більшості журналістів, - відповіла вона.
• Чому?
• В силу свого характеру, мабуть, - похитала О'Коннор головою.
• У Вас такий бридкий характер? – здивувався чоловік, - Я цього не помітив?! – він чітко відчував, як його затягує зелена безодня її очей.
• У Вас було мало часу? – підняла брови вона.
• Не думаю! – заперечив розвідник, - А як Ви стали військово-політичним оглядачем? Не буде нахабством з мого боку поставити таке питання?
• Я від початку чекала на таке запитання і дуже здивувалася б, якби Ви його не поставили! – розсміялась жінка, подивилась в чорний овал ілюмінатора і, не обертаючись до співрозмовника, відповіла, - Взагалі-то, випадково.
• Як це?
• Я народила на останньому курсі університету, тому впливати на розподіл на практику не мала змоги, - розповідає брюнетка, - Тож опинилась в самому непопулярному підрозділі – відділі військово-політичних новин, а потім, поступово захопилась цією темою.
• Справді? – перепитав Аарон.
• Справді! – запевнила О’Коннор.
• Дивно!
• Чому?
• Зазвичай, дівчата захоплюються іншим.
• Косметикою? Плітками про романи відомих особистостей? Модою? – знову сміється Белла.
• Здебільше, - погоджується Ігаль.
• Ви вважаєте, що ці теми можуть мене зацікавити?
• Ви красива жінка, котра точно вміє користуватись косметикою й слідкує за модою, – знову захоплено окидає оком свою співрозмовницю ізраїльтянин, - Думаю, що про зміни в особистому житті провідних людей в суспільстві Ви також в курсі, бо й самі обертаєтесь в цьому колі, - несподівано підморгує оком він, - Та солідний IQ дає Вам переваги над іншими й спонукає йти далі.
• Далі?
• Так!
• Куди ж?
• В політику? – допитливо дивиться на неї чоловік, - Ніколи не думали стати, скажімо, сенатором штату Іллінойс?
• От про що, а про це я точно ніколи не думала! – тихенько розсміялась Белла, - А моя професія дає мені можливість подорожувати по світу, відвідувати маловідомі місця, вивчати життя інших народів, їх історію і культуру.
• В будь якому випадку, - продовжив розвідник, - Ваше ім’я вже вписане в історію моєї країни!
• Облиште! – махнула вона рукою, - Від мене нічого не залежало.
• Не применшуйте свою роль! – заперечив ізраїльтянин, - Терористи захотіли Вас, отже також знають і поважають Вас як чесного військового аналітика, котрий об’єктивно висвітлює події, а заслужити повагу ворога – треба мати талант! А от про те, що Ви володієте арабською й івритом знали далеко не всі, - з посмішкою додав він.
• Це також є в моїй особовій справі?
• А звідки Ви знаєте про особову справу?
• Отже є, - хитає головою О’Коннор.
• Насправді, справа є, а от про володіння мовами в ній нічого не сказане, - говорить Ігаль, - Я здогадався спостерігаючи за Вами на обміні. Емоції з’являлись на Вашому обличчі ще до того, як перекладач відкривав рота. Ви дуже емоційна і чуйна жінка.
• Це комплімент?
• Ні, - дивиться прямо в очі чоловік, - Це захоплення, - шепоче, а повітря між ними нагрівається до неймовірних температур.
• Дозволите? – хрипло запитує американка, підводиться та йде повз нього по проходу в бік туалету.