На межі

Лука

День народження Тайлера  було неперевершеним. Хоч я як розмальований поні в дитячих мультфільмах але це того варте. Проте найголовніше для мене в той момент часу- усмішка Нікс. Я бачив в ній темряву з самого початку....як тільки її побачив. Тоді вперше. Відчужена від усіх дівчина з відбитком болю в очах. чи можливо відчаєм. Можливо це було розчарування в світі, чи навпаки, розуміння жорстокого боку існування. Та все ж таки тоді я бачив ще одну Нікс. Мрійливу та чисту, чисту від вбивств, крові та зради. Пам'ятаю,я стояв на пості поруч будинку Ревінморів. Готичність і лячність трохи непокоїли мене.  Похмурий сад...Це зрозуміло, я був зовсім молодим. Тож з цієї темної фортеці вийшла вона. З хвилястим волоссям, зібраним стрічкою в бантик. Зачіска  майже розпалась, довгі вії, темно чорна легка сукня. Наче сама богиня ночі виходить у свої володіння, виразні очі. Одне темно каре, майже чорне нача частинка обсидіану, інше ж холодно синє.  Її краса була неземна..... Після полону та смерті батька щось змінилося. Тоді в побитій машині ми знайшли її. Бліду, всю в крові та з порожнечею в серці та душі. Ареса тоді неможливо було впізнати, Кавалеро славився жорстокістю яка перевершувала мексиканські картелі та тріади.  Зі спогадів мене вирвав звук бруківки. Темний похмурий будинок Ревінморів, як тоді вперше виднівся крізь ворота. На під'їзді тоннель з глициній, тоді сад зі статуами в плющі, озерце, і купа квітів та дерев. Після дня народження всі мали поїхати до портів та владнати деякі справи. Деймон та Тай контролювали завантаження грузу до одного з контейнерів тож невдовзі мали б приїхати. Авто Нікі стояло біля будинку. Вона вдома. 

Я зайшов до будинку, легкий аромат ванілі окутав з ніг до голови і ще чогось незвичного...

-Нікс- я хотів побачити її. На подив було тихо. Нероззуваючись я пройшов далі до зали і побачив перекинутий світильник. В півпітьмі я нащупав вмикач лампи і ...... Розбита пляшка, статуєтка на підлоці в крові, на паркеті сліди рук та боротьби. Стіни в плямах...

- Дідько, що тут сталось.- я тут же підбіг до слідів рук, напис. Недомальована  англійська літера Fта риса, яку вочевидь не домальована. Бо ж далі ніби руку тягли або вцілому тіло. Кров пульсувала в венех наче ураган, стаючи все гарячішою. Ноги ніби з вати неслухались жодного наказу мозку.

-ЧОРТ, чорт, чорт- я бив підлогу під собою поки біль не вирвав мене

-Дей, з Нікс щось сталось. В будинку сліди боротьби.... її немає. Я піднімаю всіх.

хвилинна тиша здавалася вічністю

- Я та Тай їдемо.

Я намагався додзвонитися до Нікі але телефон завібрував десь під диваном. 

-Де ж ти ,-телефон знайшовся, екран в тріщинах і одне не дописане смс,- Еш.

Вхідні двері відчинилися в кімнату забігли Тай та Дей.

Обидва шалено злі, Тай вже віддавав наказ прочісувати дорожні камери від будинку на наявність дивних та чужих авто, людей. Деймон підійшов до мене, одночасно оглядаючи кімнату

-Ти щось знайшов,- нервово потираючи шию та прибираючи волосся назар руками,-хоч щось 

- Телефон з невідправленим "Еш" та на паркеті думаю недописано це ж.

-Еш не відповідає.- Тай підбіг до нас з телефоном в руках.

-Дідько! - Деймон перекинув стілець, що стояв  обабіч нього. 

- Кавалеро з Ешем заодно.- констатую я 

Кістяки на руках Деймона побілили , кожен з нас трьох готовий розірвати та спалити кожного. Я випотрошу, переламаю всі кістки від найменшої до найбільшої , вони заплатть за кожну сльозу Нікс. 

Наступну добу будинок перетворився на штаб. Тайлер керував всіма пошуками по камерах чи інтернеті, чи месенджерах. Деймон та я розгруповували солдатів Фамілії до портів, аеропортів, кордонів та промзон.

- Ми її знайдемо, Лука.

- Вони всі будуть страждати в агоніях болю... смерть уде для них спасінням. Ніхто не сміє чіпати мою Нікс. Деймон не відпові лиш стиснув моє плече і кивнув.

 Я знайду тебе моя прекрасна леді.

 Третя доба. За цей час ми натрапили на слід і адрусу розташування занедбаного заводу. Машини з нашими людьми та ми їхали до місця. Грузлива тиша в машині і єдина думка "Встигнути". Майже три доби холодний піт не покидав мене. Переживання здавлювало моє серце і нутрощі в лещата. 

- Ми вже поруч, сестричко-  Тай зняв з запобіжника пістолет.

- Я йду Нікі.

  Деймон ,Тай і я розійшлися аби охопити більшу частину заводу. Інші ж солдати клану оглядали склад, прибудови 

Я йду моя принцеса, лиш дочекайся