Правда Нікс Ревінмор

Нікс 

Нарада на диво пройшла легко. На порядку денному оборона, нові поставки та контроль ситуації. Після декількох годин мозкового штурму все вирішено. Рада членів Ревінмор складається з мене, Деймона, Тайлера і ще шістьох членів клану. Дей та Тай були присутні на зборах за моїм прохання. Їх я відпустила раніше. Нарешті я можу їхати додому, але голова кипить не тільки від питань на зборах, а й як пояснити що зі мною. Як пояснити? Я давно зламана іграшка, що змогла вийти з пекла. Нічні кошмари не дають мені  спати, мене тригерять шприц та уколи, я залежна від знеболюючих та заспокійливих. Моя медично- психічна карта більша за енциклопедію.  Йде кров носом від стресу. 
-Якось  буде- промовила я , сідаючи в авто. Дорога пройшла в тиші. Траса. Ворота . Двір. Дім. Двері. Тяжко постукати. Рука наче з каменю, важка та неслухняна. Проте сили відкрити все ж знайшла. Як завжди хлопці чекали мене. На їх обличчях суміш занепокоєння й нерозуміння ситуації. Я розділяю їх думки. Лука теж там. Він наче найбільше мене чекав , шукаючи мене очима. Як тільки но я його побачила його вперше вісімнадцятирічним юнаком то була вражена. Лука стояв рішуче і впевнено як на свій вік.  Тоді мені було лиш сімнадцять чи шістнадцять років років. Сальваторе подивився на мене тоді якось інакше. Це погляд не зневажливий, не роздягав мене, а щось спокійне. Тиша. Така бажана і жадана  мною тиша. Довгоочікуваний притулок спокою де я можу залишитися. Я не помітила як я вже опинилась в коридорі знімаючи підбори. Я шукала очима погляд Луки але він вже дивився на мене. 
-Ну нарешті Нікі -Тай підбіг до мене кривляючись 

-Ти випив Тай? Хоча не відповідай я вже бачу. 
-А ми всі трохи цей , по стакану трошки. Але мене чогось найбільше накрило. 
- Бо тобі пити не можна дурко- відповів Дей. Сидячи на дивані поряд з Лукою. Дві масивні статури розляглися на дивані , обоє великі ведмеді ,по-іншому не скажеш , татуйовані , темноволосі. Щоправда очі різні. І риси обличчя і Сальваторе не голився. На обличчі видніється  щетина.  
- Хто б казав. 
-Хахахаа о ні. Я хоча б на дівчат не вішаюсь і не благаю їх стати моєю жінкою - Дей скалиться в самовпевненій посмішці. Лука згадує цю історію. 
хлопці сміються. На мить на почуваюся щасливою. 
-Нікс. Ходи до нас , годі двері підпирати. 
голос Луки такий лагідний і мені нічого не лишається лиш слухняно йти. 
-Нікі ,-Дей поставив стакан з льодом і віскі на стіл,-я не знаю, що мав на увазі  Тай і чи правда це … Але ти моя сестра і нею лишишся. 
Я сіла на диван і випила янтарний віскі і видихнула 

-Так , в дечому Тай правий. Памʼятаєте коли нас з батьком викрали ? 
-Звичайно,-відповів Лука,-тоді великий переполох був. Ніхто не знав де ви , бо зачіпок не було. 
-Це був Антоніо Кавалеро. З батьком він не хотів працювати. Одним словом захотів загарбати собі владу. Тоді ми потрапили в полон. Я не хочу згадувати… батька тоді не чіпали. Ці покидьки вирішили , що буде краще якщо він лише бачитиме мене в крові. Як мене питають …. -ком в горлі давить мене коли я почала згадувати це,-ви тоді шукали нас. Ми все бачили , люди Кавалеро показували нам камери. Потім через деякий час , стало нудно і мені почали колоти Нейрокс. Це щось по типу наркотику , Кавалеро віддав купу грошей на розробку цього препарату. Головне -це біль. Укол робив всі відчуття гострішими в сотню разів. Біль відчувався найбільше, після тортур навіть дихати- досягнення. Я їм набридла і тоді вони взялися за батька. Ну а далі я не памʼятаю детально. Лиш дозу заспокійливого та крики і машину. Де ви нас  і знайшли . 
-Нікі чого ти мовчала -Лука лагідно тримав мою руку своєю. 
-Хіба щось змінилось би ? 
-Так Нікі. Ти не одна. Я більше не  допущу такого .-Дей обійняв мене. Брат завжди підтримує  мене . Завжди. 
-Ти була і будеш для мене прикладом , сістер , ти можеш довіритися нам. Адже кожен бажає нам лиш смерті …. А ти захищаєш надбання батька. 
Я лиш всміхнулася. 
-Думаю сьогодні досить. Йти спати. 
Дей поцілував мене в лоб  сказав щось Таю за склянки. Понесли до кухні пляшку віскі ну а Лука пішов зі мною до спальні. 
-Ти ж багато чого не сказала? 
-Думаєш ? 
Ми вже в кімнаті , почався дощ і так приємно краплі били по вікну. 
-Мммм угу. Ти приховала дещо, подробиці від яких памʼять стає пеклом 
- Тоді я в душ а ти подумаєш , що хочеш спитати але не наважуєшся. 
Прохолодна вода лилась на плечі , стікаючи вниз так приємно. Одягнувши шовкову чорну нічну сукню та халат йду до Луки. 
-Ти така гарна. -вогник в його очах почав розгоратися помалу,  погляд блукав по мені. Та й я не проти. 
-Правда ? І що в мені особливого? -спитала я ближче підійшовши. Він й досі сидів на ліжку ,а я впритул підійшла до нього. Дивлячись зверху в низ. 
-Очі в яких я готовий тонути до останнього подиху,- сильні руки обійняли мене сталевою хваткою навколо талії,- ти сильна , непокірна наче хаос. Ураган але в той самий час ти справедлива, Нікс, і така в біса тендітна. 
Лука усадив мене на свої коліна, заправляючи волосся за вухо. 
-Коли я побачив тебе вперше , то зрозумів одну річ : ти будеш моєю. 
Він поклав руки на мою талію, час від часу погладжуючи мої стегна та спину.  
- Ти впевнений?…,- не встигла я промовити щось як Лука поцілував мене. 
-Я кохаю тебе. 
Я дивилась на нього з подивом. Сльоза сама скотилась по щоці , за нею інші обпікаючи обличчя. Лука ж витирав їх руками обережно , наче я скарб всього його життя. 
-Я зламана Кавалеро іграшка. Ще тоді в підвалі. Коли я кричала від болю, а після втрачала свідомість, то опинялась в ванні з льодом. Я бачу кошмари , Лука ,-слова самі вириваються з мене і я кладу руки на груди Луки,- заспокійливе рятує мене ненадовго. Моя любов поламана як і я сама. 
-Я кохаю, люблю тебе будь-якою. Зламаною, сильною чи слабкою. Ти моя світла ніч у часи темних днів. 
Лука цілує мене огортаючи запахом парфумів. Він не відпускає мене але його рухи обережні.  Він мій притулок, частинка яка оживляє без того мертву душу. 
На ранок я прокинулася в його обіймах. Лука спав наполовину на мені огортаючи в додачу рукою , голова на моїх грудях. Хоч і тісно але мені було тепло і комфортно. Я чую серцебиття і спокійне дихання. Знов сон переміг мене. Через деякий час я відчула легкість , Лука ліг на спину та я інстинктивно перекрутилась до нього. Вперше я спала майже без тривоги і жаху. Вперше я просто спала …..