Нью-Йоркські пияки

США . Нью-Йорк . 08:45

У квартирі пролунала гучна мелодія групи Led Zeppelin- Immigrant Song. Молодий чоловік віком від двадцяти п*яти до тридцяти, у якого продзвенів телефон гепнувся з ліжка на підлогу. На підлозі валялися різноманітні бутилки дешевого віскі. Вигляд у цієї людини був не з найкращих. Через похмілля чоловік не міг збагнути де лунає ця проклята мелодія, яка виринула його з царства Морфея. Через декілька спроб піднятися з підлоги він все ж таки зумів знайти свій телефон. З блаженним виглядом обличчя ,легінь поклав слухавку не маючи бажання розмовляти. Кинувши телефон на крісло, чоловік назад гепнувся у своє ліжко. Він уже знову мав намір заснути,але злісна мелодія знову прозвучала.

-Та якого біса до мене дзвонять!-прокричав у подушку чоловік.

Звівши свій заспаний погляд на дисплей смартфона він розширив свої очі. Похмілля зійшло, як рукою зняло, коли чоловік зрозумів хто до нього дзвонить.

- О Господи, допоможи мені у цю скрутну мить!-звівши свій погляд до неба промовив він і підняв слухавку.- Алло! Ештон Тернер слухає!

-Ештоне!Якого чорта ти не піднімаєш трубку?!-прокричав злісний голос у слухавку.

-Я..я..вибачте, я настільки запрацювався,що не почув як ви дзвоните.

-Не обманюй мене Тернер! Ти збив слухавку! Ти вважаєш мене дурнем,чи ти знову напився як свиня?! Якщо ти зараз не з*явишся у мене в кабінеті, вважай ти більше не маєш роботи!

-Але ж..-на тому кінці почулися гудки.- От чорт! Старий покидьок!

Швидко одягнувшись у брюки і пом'яту білу сорочку, Тернер зачинив квартиру і побіг у ліфт. Через п'ять хвилин він уже сидів у своїй машині. Ештон пишався своєю кралею. Шевроле Імпалу 1967 року, Тернер вважав найкращою машиною в світі.

Забігши у офісну будівлю він ненароком зачепив каву незнайомої йому дівчини, і вона вилилася на неї. Дівчина вибухнула атомна бомба. Судячи з її також не найкращого вигляду вона мала веселу вечірку тієї ночі і похмілля зранку.

-Дивися куди прешся кучер'явий!-крикнула незнайомка у слід чоловікові.

Ештону зараз було все одно на звернення дівчини до нього. Постукавши три рази в двері зроблені з червоного дерева,він увійшов не дочекавшись запрошення.

-Містере Дональде,добрий ранок!-промовив Тернер і на його обличчі висвітилася дурнувата посмішка.

-Для мене то він добрий,а от для тебе швидше за все ні ,Ештоне.-криво посміхнувся Дональд.

-Так для чого ви мене викликали?-закліпав очима брюнет.

-Я помітив Ештоне,що ти зловживаєш моєю добротою. То прогулюєш робочі дні,то напиваєшся перед роботою. Це неприпустимо. І я уже це помічаю не перший раз. Тому я даю тобі роботу. Роботу вищої складності...-промовив бос таємничим голосом.

-І що ж це за така робота?-густі чорні брови Тернера піднялися догори,а сам він нахилив свій тулуб вперед,щоб краще почути сказане босом.

Дональд уже збирався розказати Ештону про цю справу ,але розмову припинив чийсь стукіт у двері.

-Містере Дональд,вибачте за запізнення!-промовила незнайомка входячи у кабінет.

-І яка ж ваша причина запізнення міс Джеймс?-повів бровою Дональд.

-Якийсь кучер'явий баран розлив на мене каву, тому довелося шукати чистий одяг який я і не знайшла.

-А можливо цим кучер*явим бараном являюся я?-промовив Ештон піджимаючи свої губи у кривій посмішці.

-Все правильно баранчику. Вітаю,ти вгадав.-відповіла Джонсон у відповідь криво посміхнувшись.

-Кхм...мені цікаво слухати вашу бесіду,але я маю вам двом повідомити про вашу роботу.

-Ви можливо хотіли сказати про МОЮ роботу?-перепросив Ештон збентежившись.

-Ні Ештоне,про ВАШУ СПІЛЬНУ роботу.

Джонсон кинула підозрілий погляд на Ештона.

-Але спершу вас потрібно познайомити!-промовив Дональд,а на його обличчі появилося щось на подобі доброї посмішки.- І так,Ештоне це найкращий агент Сюзан Джеймс. Вона буде тобі допомагати й по суті буде твоїм тілоохоронцем.

-Хмм...-почесав свій підборідок Ештон.-Що ж це за така справа,що ви мені даєте тілоохоронця.

-Не перебивай.-суворо поглянув на нього Дональд.-Міс Джеймс це Ештон Тернер . І він наш найкращий кіле.. .працівник, кхм...-закшляв у свій кулак Дональд.-Вашою справою буде віддати сумку одній людині. Там знаходяться надважливі документи.Ця людина має злі наміри проти нашої організації ,а ці документи допоможуть уникнути цим намірам. Якщо ви усе зрозуміли то прошу вийти. На коридорі на вас чекає секретар, який пояснить усі дрібниці.

Сюзан уже вилетіла з кабінету боса. Там було настільки жарко, наче сам диявол був у цьому приміщенні головним. Хоча на Джона Дональда можна було й подумати, що це диявол у плоті. Ештон спочатку застиг на місці не до кінця розуміючи,що робити але потім уже збирався вийти як Дональд промовив до нього.

-Містере Тернер залиштесь.-сказав він.

-"Коли Дональд так говорить значить буде щось погане"-подумав Ештон.

-Так,я вас слухаю.-розвалився на кріслі замучений брюнет.

-Ештоне,наша міс Джеймс немає знати про те,що ти кілер. Вона є доволі сентиментальною особистістю. Сюзан ,можна так сказати думає і вважає,що наша організація за справедливість і честь,але ти і сам знаєш,що це не так. Зараз ти будеш недо кілером-посланцем.Якщо не вдасться договоритися з цим чоловіком,зроби те ,що ти вмієш. -гидко посміхнувся Джон.

-Гаразд,я зрозумів.-відповів нахмурений Тернер.

-І пам'тай Ештоне,захочеш раптом втекти,чи покинути нас, то у тебе будуть веееликі непереливки. Тому раджу виконати цю справу надзвичайно добре.

Ештон Тернер вийшов з кабінету. По суті він залежав від Дональда і організації. Та,що там по суті,усі його кроки і рішення контролювали вони!

Втомлений Ештон шукав свою "горе напарницю" і секретаря,щоб дізнатися усі подробиці справи. Його моральні цінності і сенс життя були давно уже закинуті у найдальшу поличку свого мозку. Він просто виживав у цьому похмурому світі,сповненому похоті і фальшивих посмішок. Виживав за допомогою дешевого віскі. Тільки цей напиток рятував його від страшних кошмарів,які переслідували його протягом усього його нікчемного життя. Бували такі моменти,що йому настільки було огидно від самого себе,що він готовий був вистрелити в себе. Але потім він опускав пістолет і обезсиленно падав на ліжко. Він не з міг би покінчити зі своїм життям не виконавши одну справу. Помститися за життя свого брата...