Глава 11

Віра продовжувала наполегливо мене ігнорувати і на роботі. Всім колегам кинулося в очі наше натягнуте спілкування. Подруга вдавала, що надто ображена і не збиралася виходити з цього стану. Як же мені не подобалися всі ці жіночі розбірки! Я мала рацію, коли сказала їй все в обличчя, інакше б я просто вважала себе лицеміркою?! Віра ж всіляко демонструвала свою ворожість і не хотіла рахуватися з моєю думкою. Я вирішила залишити поки все як є. Потрібні люди в моїй долі залишаться поруч, а швидкоплинні подорожні нехай йдуть далі, своїм шляхом! Я була не проти такого результату подій.

Після обіду, коли закінчувалося моє чергування, кур'єр приніс розкішний букет білих троянд! Вдихнула аромат свіжозрізаних квітів і розгорнула листівку: «Прекрасній супутниці байкера». Микита був дуже уважний. Що було дуже приємно! Особливо враховуючи той факт, що в нашому відділенні була заборона на подібні дії. Але коли чоловіків пристрасно бажаючих досягти поставленої мети могли зупинити подібні дрібниці?! Він якраз підгадав з доставкою в кінець зміни. Обов'язково подякую йому при зустрічі.

Я спустилася по сходах і вийшла на вулицю. Біля центрального входу мене чекав Микита і його залізний кінь. Перебігла дорогу і радісно помахала рукою, вітаючи свого шанувальника. Микита не стримався швидко перетнув вулицю і підхопив мене на руки, легко кружляючи.

- Микито, постав мене будь ласка! Щось голова запаморочилася — тихо прошепотіла вчепившись руками в комір його куртки. - Не забувай, тобі в друзі дісталася травмована особа.

-Ох, Христинко! Я все ніяк не можу звикнути, що ти пережила подібну травму, – винувато вимовив він і притиснувся до моєї щоки обличчям.

Його увага і турбота мені дуже імпонували. Будь-яку іншу жінку, так само, як і мене схвилював би подібний прояв турботи з боку чоловіка — привабливого чоловіка. Моя симпатія з кожним днем тільки росла по відношенню до Микити.

Минулого разу я посоромилася його розглянути уважніше, дуже приємні мужні риси обличчя: красиві вилиці, високе чоло, виразний погляд, прямий ніс. Коли він посміхався, з'являлися на щоках симпатичні ямочки, які додавали йому певного шарму. Я ніяк не могла повірити в те, що такий чоловік, як Микита міг пережити розлучення. І чому він так і не зміг влаштувати своє особисте життя, через якийсь час?! Всі ці питання міцним ланцюгом закрутилися в моїй і без того «хворій» свідомості.

Взяла Микиту під лікоть, і ми разом дійшли до його мотоцикла. Окинула поглядом транспортний засіб, нудота знову підкотила до горла, а в очах все попливло. Чорні плями іскрили і тремтіли в очах, то зменшуючись, то стаючи все більше. Різко смикнула рукою в бік в спробах вхопитися ще за якусь додаткову опору, але, не розрахувала і практично завалилася боком на мотоцикл. Микита від несподіванки сам почав падати разом зі мною.

- Христино! Ти як? - стривожено, промовив Микита.

- Все добре, нічого страшного... - я перевела подих і подивилася на свого супутника. - Зараз все пройде, у мене так буває... Іноді.

- Що говорить твій лікар?

- Микито, а сам як гадаєш? Що ще може сказати лікар своєму пацієнту після того, як його провезли немов ляльку на автомобілі?! Жива - вже щастя.

- Ти мене дивуєш! Ти ж сама лікар і розумієш, який серйозний подібний стан?!

- Вся справа в цих проклятих відділах пам'яті, їх найсильніше зачепило! Але, якщо я не хочу втратити хоч той мізер спогадів, що мені вдалося відновити, то варто утриматися від стресу, а вже тим більше від фізичних ушкоджень. Хоча кому я розповідаю, ти все і сам прекрасно знаєш.

Він стиснув сильніше мою долоню, а іншою рукою дбайливо пригорнув за плече. Незвично. Я намагалася глибоко дихати. І коли в черговий раз я заплющила очі, щоб зробити глибокий вдих — відчула легкий дотик чоловічих губ.

За довгі місяці самотності я перестала себе почувати жінкою. Зараз же, коли Микита з такою ніжністю мене цілував, обережно, немов питаючи мого дозволу. Мені здавалося, у мене виросли крила, і я здатна на будь-яке божевілля. В такому стані, мені складно було давати оцінку своїй поведінці. Я не стала чинити опір і відштовхувати Микиту, хоча підсвідомість била тривогу.

Подумки повернулася до Віри, я її засудила в бажанні сподобатися чоловікові, а сама піддалася чарам знайомого на другому побаченні. Микита з легкістю керував мною, не дивлячись на моє минуле і наявність двох дітей, дуже вміло користуючись своїми чарами і вибиваючи ґрунт з-під моїх ніг. Моя душа розкололася на дві половини: одна частина хотіла кохання, інша включала паніку і вимагала спуститися з небес на землю.

Як то кажуть: «Дурепа, жінка!»

Симпатичний чоловік надає знаки уваги, а я постійно шукаю підступ з його боку! З чого б така недовіра?! Хоча... коли я відчула тепло його рук на талії і потилиці, думки пустилися в танок. Микита щільніше притиснувся до мене, а його поцілунки набирали обертів.

Ледве знайшла в собі сили перерватися.

- Микито, ми все ще на вулиці, - видихнула в його злегка вологі від поцілунків губи.

- А може... - він з надією промовив.

«Ні, занадто все швидко... Я не готова!»

- Давай не будемо поспішати... - я вислизнула з його обіймів і обійшла мотоцикл з іншого боку.

Зовсім скоро ми вже були біля мого будинку, дівчатка як і раніше залишалися у мами. А Микита, немов це відчував і недвозначно натякав, на запрошення в гості.

- Дякую тобі величезне, що підвіз! Не знаю, як би я витримала дорогу додому на громадському транспорті – спробувала спровадити залицяльника.

- Христинко, дурниці! Я ж можу тебе проводжати в дні свого чергування, та й просто можу зустрічати з роботи завжди. Може тобі не варто сьогодні залишатися одній? Я б побув поруч?

Ненав'язливо він наполягав на своєму. Але чим більше він тиснув, тим більше я відчувала себе не затишно. Вирішила розрядити атмосферу, і цмокнула його в щічку.

- Дякую, але іншим разом! Мені дійсно не подобається показувати свої слабкості на очах у інших людей, тим більше чоловіків!