Глава 9

Сьогодні вирішила змінити буденну рутину і прикрасити своє дозвілля. Домовилися з Вірою зустрітися в торговому центрі: влаштувати шопінг, та й просто провести час в компанії один одного. Я довго міркувала, що обрати зі свого і так не великого гардероба. Хотілося уникнути дуже тих ситуацій, коли спрацьовує закон підлості: простий одяг, мінімум макіяжу, то неодмінно зустрінеш, кого-небудь із знайомих. Краще перестрахуватися і виглядати добре. Взяла зі шафи вельветові джинси довжиною до щиколотки, блузку на одне плече леопардового забарвлення, а волосся просто заколола з боків шпильками. Волосся приємними пасмами спадало на плечі, образ довершили туфлі човники на маленьких підборах. Ну ось, сьогодні я не лікар і мама, а цілком собі симпатична дівчина з гарним обличчям, а найголовніше великим запасом вільного часу! Сьогодні доньки гостюють у бабусі, а отже можна не хвилюватися за них — відмінний нагляд забезпечений. Перекинула лямку сумки через плече і прихопила легку куртку, посміхнулася своєму відображенню і вийшла з дому.

Віра чекала мене біля новомодного кафе-караоке «Мармелад», є що обговорити, і послухати хорошу музику. Мені подобається саме формат караоке-бару, спів завжди допомагав вивільнити негативну енергію, що накопичилася всередині, заспіваєш і відразу легше на душі.

- Привіт, подруго! - помахала рукою мені Віра.

- Привіт! - я радісно відгукнулася.

- Ти бачила, вони змінили інтер'єр! Кажуть устриці, зараз тут подають чудові!!! Віра з педантичністю продовжувала вивчати меню.

Взяла меню в яскравій обкладинці, з позолоченим логотипом, почала знаходити ті самі устриці.

- Віро, ти їх ціну бачила? - ошелешено подивилася на цінник за сто грам.

- Христинко, та не будь занудою! Давай замовимо трохи, ціну навпіл розділимо.

- Може краще, як по-старому, кава з десертом? - з надією дивилася на Віру.

- Та кому потрібна твоя кава! Стара, як світ! А так устриці і біле вино, саме те під караоке!

Більше сперечатися не стала з нею, собі дорожче. З іншого боку, адже не кожен день я так витрачаюся. Живемо один раз! Для підняття настрою, мені досить було десерту в алкоголі я ніколи особливо не потребувала.

В очікуванні замовлення, подруга наполегливо випитувала всі новини про мого сусіда.

- Ну, ти до нього їздила?

- Я хотіла, але, коли подзвонила йому, він навідріз відмовився, мотивуючи тим, що не звик бути слабким, тим більше перед жінкою. Дівчаток ні з ким тим більше було залишити, набридло їх передоручати на чужих людей. Часу завжди замало, не було коли голови підняти на цьому тижні, мені поставили додаткове чергування. Втомилася дуже, - важко зітхнула і перевела свій погляд в зону караоке.

- Я тобі дивуюся, подруго! Гарний чоловік, архітектор, з квартирою, з грошима! А ти соплі жуєш! Я б не проґавила такого шансу, будь на твоєму місці!

- Віро, та який шанс?! Людина робить просто ремонт. Я нічого про нього не знаю, та й якось не звикла виснути на кому-небудь.

- От і дурепа! Він би поки отямився, а ти б вже клини підбила і обставила все як треба.

Дивилася на подругу і дивувалася... Віра зовсім нещодавно розлучилася з чоловіком, і так легко вже розглядає «нові» варіанти, не піклуючись навіть про сина... Як дитина може це сприйняти?! Справа, звичайно, не моя, але сама тема розмови мене починала дуже дратувати.

- Віро, пішли заспіваємо?!

- Це я завжди рада! - подружка підскочила і рвонула перша, обравши модний хіт, щось про «Кулю». Я його не особливо слухала, а Віра частенько наспівувала.

Віра виляючи стегнами почала пританцьовувати і затягнула протяжно про «стрілянину з автомата». Кафе поступово наповнювалося гостями. Не звертаючи уваги на публіку, що швидко збиралася по черзі з подругою виспівували та тягнули слова приспіву. Екран моргнув, і я стала читати слова голосно в стилі репа, до речі, непогано виходило. В кінці ми взялися за руки, притулилися один до одного спиною до спини. Звиваючись з боку в бік, і відкинувши умовності, заспівали приспів не гірше багатьох виконавців, на сучасній поп-сцені. Але до справжніх талантів, звичайно, було далеко. Пісня закінчилася, повернулися за столик, принесли наше замовлення.

- Ух, гарно відірвалися! - сказала подруга, обсмикуючи краї комірця блузки в спробах «охолодити» себе.

- Мені здавалося, що, ти тільки почала?! - кинула погляд на тарілку з устрицями, і не знала, як зважитися, щоб їх з'їсти.

У кафе знову відчинилися двері і зайшла компанія чоловіків. Мимоволі подивилася на чоловічу «стайку», відвернулася, адже нічого незвичайного. Віра, стрельнула очима на них, відразу підтяглася і стала привертати до себе увагу чоловіків.

- Віро, що ти робиш? - намагалася приховати своє наростаюче роздратування від її поведінки.

- Я? Їм устриці... - вона взяла маленьку вилку і підхопила одну з них.

- Віро, ти ж зрозуміла, про що я питала?! Ти, якщо вийшла на «стежку війни» в пошуках кавалера, то могла просто не запрошувати мене сьогодні!

- Христино, ти скоро цвіллю покриєшся від своєї «битовухи» і роботи. Тебе ж жоден чоловік не цікавить, навіть той що живе поруч з тобою. Адже везе ж одним, ходити нікуди не треба, ось він бери тепленьким.

- Так, я не стрибаю в ліжко до першого зустрічного! - вже більш розгнівано, почала відповідати подрузі. І тобі не раджу! Ти тільки втекла з одних відносин, і намагаєшся вплутатися в нові, так і не розібравшись в собі.

- Так, хто б говорив! Ти чи що розібралася в собі? Хіба ти взагалі хоч, щось пам'ятаєш про особисте життя.

«Ось і провела приємно час з подругою».

Схопила сумочку, відрахувала вартість за устриці повністю, нехай насолоджується! А мені час прогулятися.

- Гадаю, на сьогодні можна закінчити наш дівич-вечір!

Але ж подруга навіть до вина ще не встигла доторкнутися. Віра буває дуже колючою на язик. Але на мою адресу зазвичай не дозволяла собі подібних витівок. А тут, мабуть, особисте життя стало виходити на перший план і «бити в бубон».