Глава 8

Заспана і стривожена вирушила на обхід. Мені подобається цей процес, адже багатьох діток, які вже видужують, можна відправляти додому. Я прихильник того, що, якщо криза минула: «і стіни рідної домівки лікують». Це набагато краще, ніж лікарняні стіни.

Повернулася додому. Ледве вдалося позбутися думок після поганого сну, як на порозі мене зустріла зарюмсана Оксанка. Які ще припущення мій мозок, який і так настраждався, міг підкинути: що її хтось ударив, чергова сварка з подружкою, або може встигла чимось собі нашкодити?

Так як старшої сестри не було вдома, то бійка між ними відпадала автоматично.

- Оксанко, що сталося? - донька підняла переляканий погляд, і не встигла я нічого ще до ладу збагнути, як в сумці пролунав протяжний дзвінок телефону.

- Христино Олегівно? - почула хамуватий жіночий голос, подібні злі інтонації вводили мене в зневіру.

- Так, я вас слухаю. Чим можу допомогти?

- Навчіться виховувати своїх дітей, а то, вони як дикі кидаються на адекватних діток!!!

- Це ви зараз мою доньку назвали неадекватною? Вибачте, як вас звуть? Я не розчула, щоб ви відрекомендувалися?

- Дійсно, звідки вам знати батьків однокласників ваших доньок?! Ви ж епізодично берете участь в шкільному житті своїх дітей.

- А власне чому я повинна бути з усіма знайома? Я можу зрозуміти, що сталося?

- Ваша Оксана, побила мого Владика!!! - перевела суворий погляд на доньку і, зрозуміла, що вона вже в курсі з ким я розмовляю.

- Давайте домовимося так... Я зараз переговорю з донькою, все дізнаюся і вам передзвоню для подальшого обговорення ситуації. А зараз вибачте, мені ніколи!

Відклала телефон в бік. Зараз розуміла тільки одне для того, щоб моя дитина кинулася на іншу дитину, а тим більше хлопчика, повинна бути вагома причина.

- Оксанко, поясни, що сталося? Тільки давай без емоцій і сліз, чітко і по справі? - взяла доньку за руку.

Мабуть, Владик бився краще будь-якої з кішок, вся рука доньки подряпана нігтями. З жахом подивилася на дитячу ручку, здерту в кров.

- Мамусю, він нас з Аліскою безбатченками назвав, і тебе образив! - завмерла від почутого.

Ось так новини! Це якою ж треба користуватися популярністю в «батьківських» колах, щоб діти такі несинітниці говорили.

- Ну, а ти що? - я видихнула і пішла шукати аптечку, щоб обробити Оксанці руку.

- А я що?! Просто сказала, щоб не ліз, а він почав різну гидоту про тебе говорити, ну я і зарядила йому в око.

- Оксанко, всім фінгал не поставиш! У більшості взагалі це улюблена справа обговорювати інших людей, і критикувати їх.

- Але мамо, він же тебе образив, а отже і мене?!- нерозуміюче подивилася на мене Оксанка.

- Око у Владика хоч ціле? - головне зараз уникнути активних сварок, адже кінець навчального року.

- Так, що йому буде! У нього там такий жировий запас під шкірою, що може і без фінгала справа обійдеться.

- Оксанко, якщо дитина пухкенька, це нам не дає ніякого права її принижувати. Запам'ятай, давати здачу тільки в самих екстрених ситуаціях. Мені приємно, що ти постояла за честь нашої сім'ї, але ти дівчинка і повинна вміти себе захищати іншими шляхами, а не лізти відкрито в бійку.

Після розмови вирішила передзвонити «тривожній» мамі однокласника доньки.

- Добрий день, ще раз... - Це мама Оксанки, я приношу вам вибачення, і такого більше не повториться. Але вам особисто моя порада, якщо ви кохаєте свого сина, то намагайтеся в його присутності не обговорювати батьків його однокласників. Наступного разу, око йому може підбити не дівчинка, а хлопчаки та інші батьки не будуть такими ввічливими як я.

- Ах, ти ж сука!!! - почулося на тому кінці телефону, ну власне далі продовжувати розмову я не бачила сенсу.

- І вам, на все добре!!!

Скоро зі школи повернулася Аліска. Погодувала дітей і вирішила трохи відпочити. Треба добре продумати, як їм провести літо. Відпустка не передбачалася найближчим часом у мене. За графіком відпусток, випадав варіант тільки кінець осені або початок зими. Відправляти їх кудись далеко, не хотілося, залишався один варіант, відправити до моєї мами на дачу. Вона сама не раз пропонувала. Тільки зібралася ще трохи поспати, як за стінкою пролунав сильний гуркіт і чоловічий стогін.

- Ні, це бедлам якийсь! Ніякого спокійного життя.

Вийшла на сходовий майданчик. Побачила відчинені сусідські двері, не втрималася і зазирнула в дверний проріз. Шок - це по-нашому. Михайло лежав завалений під величезною дерев'яною драбиною, будівельні суміші повалилися і прорвалися, їдким серпанком осідаючи на підлогу, дихалося насилу.

- Господи, ви живі там? - Михайло не відповідав, поквапилася до нього, обходячи коробки з будматеріалами.

На перший погляд легкий струс і щось було з рукою, але в цьому хаосі, не могла зрозуміти. Рішення прийшло відразу, у нас в коморі лежав надувний матрац його можна використовувати, як носилки, але доведеться, мабуть, дівчат просити допомогти його тягнути.

Зайшовши до себе, скомандувала донькам знайти надувний матрац. Дівчатка сполохалися і ніяк не могли зрозуміти, що відбувається. Коротко переказала їм, що сусідові потрібна допомога і без них, я не впораюся. Оксанка перелякалася не на жарт, Аліска смикнула її за руку, і в наказовому тоні строго дивлячись на сестру заявила:

- Допомагаємо мамі і ...сусідові, і не смій тут панікувати! У такі моменти я пишалася доньками. Я завжди раділа не тільки їх успіхам у навчанні, а й умінню думати і приймати рішення не в стандартних ситуаціях.

З дівчатами довелося зробити три зупинки, поки тягли сусіда. Важкий гад! Намагалася центр ваги перемістити так, щоб дівчатка не надірвалися. Зараз важливо було привести його до тями і виміряти терміново тиск. Дівчатка пішли до себе, Аліса буквально силоміць впихнула сестру в кімнату. Відкривши навстіж вікна для гарної вентиляції повітря, почала робити не складні маніпуляції, як сусід став приходитидо тями.