Розділ 51. Повноваження

Доктор Рід зачинив двері кабінету й кілька секунд стояв, тримаючись за ручку. Потім повернувся до столу.

Даміан Шеєр уже сидів у кріслі. Він виглядав так, ніби останні кілька місяців хтось послідовно забирав у нього все, що можна було забрати, а тепер нарешті дійшов до витягнення останніх фізичних сил.

Поруч сидів Девід Вінтерхаус.

Він мав значно кращий вигляд, принаймні зовні. Піджак акуратно застебнутий, спина рівна, руки спокійно складені на колінах.

Рід сів за стіл. Там уже лежала карта Амаї, а поруч невелика папка з документами Еміліана.

Він подивився на обох чоловіків.

— Почнемо з простого, панове. Те, що сталося з Амаєю сьогодні може повторитися.

Даміан підняв голову.

— Ви впевнені?

— Я — лікар. Якби я був упевнений у всьому, що відбувається з мозком людини після коми, то вже не сидів би в цьому кабінеті.

Девід ледь помітно ворухнув бровою.

Рід відкрив карту.

— У Амаї зараз посткоматозний конфабуляторний синдром. Простими словами, її мозок намагається заповнити прогалини. Іноді дуже переконливо.

— Тому вона назвала вас чоловіком? — запитав Девід.

— Так.

— А мене вигнала?

— Теж так.

Даміан стиснув пальці на ручці тростини.

— Вона мене не впізнала.

Рід не став його втішати.

— Можливо, впізнала. Можливо, ні. Ми цього поки не знаємо.

Він перегорнув сторінку.

— Зате знаємо інше: Амая зараз не може відповідати за дитину.

— Вона є матір'ю.— тихо сказав Даміан.

— Я знаю.

— Вона любить його.

— І цього я не заперечую.

Рід нарешті підвів на нього очі.

— Але любов не замінює цілодобового догляду за новонародженим. А це вже інший рівень любові. Вона не може це дати власному синові у силу об'єктивних обставин.

Даміан замовк.

Рід перевів погляд на Девіда.

— Вона перенесла передчасний кесарів розтин, потім кому, а після цього — операцію. Попереду лікування пухлини й тривала терапія. Їй самій зараз потрібна допомога.

Він закрив карту.

— І, якщо все піде добре, найближчі місяці вона проведе більше часу в лікарнях, ніж удома.

Чоловіки мовчали.

— Тому питання не в тому, хто з вас має більше прав на дитину —  продовжив Рід і постукав пальцем по тонкій папці. — Питання в тому, хто зараз може забезпечити йому нормальне життя.

Девід спокійно запитав:

— І що саме ви пропонуєте?

— Домовитися.

— З ким?

— Між собою та зі своїми рідними.

Девід подивився на Даміана. Той відповів йому таким самим поглядом.

Рід почекав.

— Я розумію, що це неприємна пропозиція.

— Ви навіть не уявляєте наскільки, — сухо відповів Девід.

— Можливо. Але я уявляю, що буде, якщо ви не домовитеся.

— І що? — Девід розізлився.

Рід узяв до рук папку.

— Тоді я передам справу до опікунської ради. Там знайдуть рішення, що робити з новонародженим.

Даміан різко випростався.

— Ні.

— Це не покарання, пане Шеєр.

— Я не віддам свого сина державі.

— Тоді не віддавайте.

Рід поклав папку назад.

— Але якщо ви обоє й далі доводитимете, хто з вас головніший, рішення за вас прийме хтось третій.

Даміан важко вдихнув. Девід мовчав.

— У вас двох достатньо грошей, юристів і людей навколо, щоб організувати дитині нормальний догляд, — продовжив Рід. — Амая поки не може. Ви можете.

— Ви забуваєте, що містер Вінтерхаус не дозволяє мені нормально бачитися з дружиною. — сказав Даміан.

— А ви забуваєте, що містер Шеєр намагається визначати умови, на яких син його дружини має бути доступним для всіх інших. — відрізав Девід. — Я дію в інтересах Амаї. Думаю, ми домовимося через юристів.

— Звичайно. Ви всі любите Амаю і дієте в її інтересах.

Рід вимовив це настільки спокійно, що Девід замовк.

— А тепер поясніть мені, панове, чому двоє людей, які так турбуються про одну жінку, не можуть навіть  п’ять хвилин поговорити про її дитину без адвокатів.

Цього разу відповіді не було.

Рід відкрив іншу папку, але Даміан раптом зупинив його.

— Ніколь.

Лікар підняв очі.

— Що з нею буде після сьогоднішнього? 

Рід кілька секунд дивився на нього не здивовано, а осудливо.

— Пане Шеєр... — Рід підбирав слова.

— Так?

— У вас зараз достатньо проблем. 

— Я питаю про лікаря, який працює з моєю дружиною.

— А я відповідаю за лікаря, який працює в моїй лікарні.

Даміан насупився.

Рід спокійно закрив папку.

— Доктор Торосян відсторонена від справи місіс Шеєр.

— Тимчасово?

— Ні.

Девід уперше за весь час усміхнувся — ледь помітно.

Рід це побачив. Розмови надалі не мали значення.

— На сьогодні все, панове.

Даміан повернувся до Девіда.

— Що будемо робити? — запитав Вінтерхауса.

— Точно не вирішувати питання Ніколь.— відрізав той.

Доктор Рід подивився спочатку на Шеєра, потім на Девіда.

— Панове, ви поводитися як малі діти. Домовтеся врешті та не губіть життя тих, за кого відповідаєте. Тим більше, що один із ваших підопічних не вміє говорити і не може приймати рішення за себе.