Розділ 47. Води

Повертаючись до Амаї  Даміан ішов повільно, наче кожен крок коштував йому величезних зусиль. Вузький коридор реанімаційного крила здавався нескінченним тунелем.

Він причинив важкі, звукоізольовані двері й опинився в знайомій, напівтемній тиші. Лише розмірене, механічне пікання моніторів нагадувало про те, що в цьому тілі ще теплиться життя.

Шеєр безвиходно опустився на свій постійний лікарняний стілець біля ліжка. Він поклав лікті на коліна, зчепив пальці в замок і застиг, вдивляючись у бліде, майже прозоре обличчя дружини.

У голові вирував справжній хаос.

Присмак персика й ніжне тепло губ Ніколь все ще пекли його вуста. Він не міг збрехати собі: той поцілунок струсонув його. Це був не просто жест спокуси, а дикий, жаданий ковток повітря для чоловіка, який місяцями жив під гнітом провини, сухих інструкцій і пресингу Вінтерхаусів. Ніколь подивилася на нього не як на боржника, винуватця чи функцію, а як на чоловіка. Вона запропонувала йому спокій — і цей спокій був бісівсько привабливим.

Даміан глянув на свої тремтячі пальці.

—  Що зі мною відбувається?

Даміан Шеєр завжди пишався своєю непохитністю але сьогодні відчув, як глибоко всередині тріскається його власний захист. Він тримався за свій обов'язок, але серце вперше отруїла ця клята недосказаність.

Він повільно простягнув руку й обережно взяв Амаю за її прохолодну, безжиттєву долоню.

— Амає... — ледь чутно прошепотів він у тишу палати.Його голос здригнувся. — Прокинувшись, ти будеш ненавидіти мене за все. Але я... я стою тут і зламуюся від першого ж теплого слова на стороні. Я так втомився від цього всього. Прокидайся! Ну ж бо!

Раптом розмірений ритм приладів збився.

Монітор серцебиття видав різкий, тривожний звук, перериваючи гнітючу тишу. Даміан здригнувся  від несподіванки. Він подивився на Амаю.  Її пальці в його руці судомно стиснулися. Вона все ще була без тями, але її обличчя спотворилося від болючого, мимовільного спазму.

Ковдра біля її ніг почала швидко намокати.

У Даміана похололо усе в середині дивлячись, як прозора рідина просочує стерильне простирадло.

— Лікарю! — закричав Шеєр, зриваючись зі стільця так різко, що той з гуркотом перекинувся на підлогу.

Він підскочив до тривожної кнопки, втискаючи її до упору, і знову кинувся до Амаї, стискаючи її вологу від поту руку обома долонями.

— Рід! Сюди, негайно! У неї відходять води!  —  закричав у безсиллі Шеєр.

За дверима затупотіли ноги медичного персоналу, а Даміан склонився над дружиною, повністю забувши про весь світ за межами цієї палати.

 На мить все у ньому зациклилося лише на Амаї та їхній дитини, яка вирішила прийти у цей світ.