Розділ 30. Кома

— Ви нічого нікому не скажете!! — заричала Амая.

Її очі, колись глибокі й спокійні, зараз були розширені від жаху. Світлі пасма волосся прилипли до спітнілого чола. Вона міцно стискала скальпель обома руками, виставивши його перед собою, наче останній рубіж оборони. Перед очима Амаї колихалася вода у басейні — густа, перемішана з кров'ю, з якої стирчала крихітна, нерухома ручка її маленького брата. Раптом ця сама вода, брудна і холодна, нестримним потоком вдарила у лоно, намагаючись утопити її шістнадцятитижневу дитину.

— Місіс Шеєр, покладіть інструмент!

З несподіванки від голосу, що прорвався через гуркіт уявної води, Амая випустила зброю. Метал з брязкотом упав на кахлі. Рід блискавично метнувся до дверей і натиснув кнопку виклику охорони. Звук дзвінка оглушив жінку, встромившись у мозок тисячею голок. Вона присіла, тримаючись за голову так, ніби череп ось-ось мав луснути від внутрішнього тиску.

Двері розчинилися з гуркотом. Двоє масивних санітарів і черговий охоронець влетіли до палати. Переляканий крик Амаї переріс у ридання.

— Швидше, фіксуйте руки! — важко дихаючи, скомандував Рід.

За кілька хвилин Амаю перевезли до палати інтенсивної терапії. Вона була надійно прикута до ліжка: широкі тканинні ремені намертво тримали її зап’ястя та кісточки. Жінка все одно продовжувала вигинатися дугою, шкіра під фіксаторами моментально почервоніла й стерлася до крові.

Раптом вона забилася в судомах. Монітор над ліжком скажено пищав, захлинаючись у тривожних сигналах. Ритм серця злітав до критичних показників.

— Пульс сто п'ятдесят! Тиск двісті три на сто сорок! — кричала медсестра, намагаючись почепити на живіт ультразвуковий датчик. — У неї гіпертонічний криз!

Біля ліжка миттєво зібрався консиліум. Черговий акушер-гінеколог схопився за голову, дивлячись на екран монітора:

— У неї матка в кам'яному тонусі! На цьому терміні від такого викиду адреналіну плацента відшарується за пів години! Ми втратимо дитину!

— Ми не можемо вколоти їй стандартні нейролепти за такого психозу, — заперечив Рід, витираючи піт з обличчя. — Велика доза просто вб'є плід або зупинить їй дихання. Її мозок палає. Вона скасувала антидепресанти через вагітність, і стара травма випалила психіку вщент.

— Справа не лише в психозі, — втрутився онколог. — Є результати попереднього обстеження. Рак повернувся. Стрес і гормони запустили агресивний рецидив пухлини. У неї уражені жіночі статеві органи, нирки. Варто зробити їй МРТ головного мозку — є підозра на метастази в лобній долі, саме вони можуть викликати галюцинації та агресію. Але вона навряд чи пролежить у томографі й секунду.

— Її треба негайно вимкнути! — все ще важко дихаючи, мовив Рід. — Викликайте анестезіолога! Будемо вводити в медикаментозну кому!

Медсестра натиснула на кнопку екстреного виклику.

— Ви серйозно?! — вигукнули в один голос колеги. — Шеєр і Вінтерхауси… На це потрібна згода родичів. Не можна так просто це зробити з Амаєю Селінджер-Вінтерхаус-Шеєр.

— До біса цю чортову сімейку! Рятуємо пацієнтку! — до зали залетів анестезіолог Семюель Блек. Він уже на ходу натягував стерильні рукавички. — Готовий до дії.

— Спасибі, Сем! — вигукнув Рід. — Не стоїмо! Погнали!

Медсестра кинулася і  під’єднала до порту венозного катетера шприц із пропофолом.

— Починаємо індукцію, — чітко скомандував Сем.

Амая встигла зробити лише один глибокий вдих чистого кисню з маски, яку силоміць притиснули до її обличчя, перш ніж препарат пішов по венах. Свідомість згасла миттєво, наче хтось перерізав дроти живлення. Судоми, що щойно вигинали її тіло, різко припинилися; м’язи обм’якли, і голова безпорадно повернулася на бік.

На моніторі крива сатурації почала стрімко падати. Ритмічний сигнал пульсоксиметра став тривожно низьким, переходячи в монотонний гул.

— Апное. Дихання пригнічене, — констатував Блек, спостерігаючи за грудною кліткою. — Ввожу релаксанти. Інтубуємо.

Він відкинув маску, закинув голову Амаї назад, вирівнюючи шлях до її легенів. У рот увійшов холодний сталевий клинок ларингоскопа. Семюель Блек діяв технічно й жорстко, з силою піднімаючи корінь язика, щоб відкрити огляд на голосову щілину.

— Бачу зв’язки.

Одним точним рухом він проштовхнув ендотрахеальну трубку прямо в трахею. Тонка пластикова магістраль тепер стала єдиним містком між нею та світом живих.

— Є контроль. Підключайте ШВЛ.

Через секунду апарат зі свистом видихнув замість неї. Грудна клітка Амаї вперше піднялася штучно, механічно, але живо. Рід стояв поруч, дивлячись на її застигле обличчя, і відчував, як у кабінеті стає смертельно холодно.

Тепер боротьба перейшла на рівень клітин, де ліки мали битися з безумством і пухлиною, виконуючи обіцянку Ріда зберегти вагітність.