Любити Амаю

Розділ 22. Гра в мовчанку

Амая сиділа в кабінеті доктора Ріда. Перед нею лежали документи.

Вона читала уважно. Повільно. Рядок за рядком.

У дрібницях їй завжди було легше дихати.

— Тут потрібен підпис, — сказав лікар, підсуваючи аркуш.

— Так.

Ручка ковзнула по паперу. Без вагань.

Телефон лежав поруч. Екран засвітився.

Даміан.

Вона глянула і перевела погляд назад.

— І тут ще, — додав лікар.

— Дякую.

Підпис.

— Ще один. Останній.

Вона знову черкнула.

Телефон завібрував знову. І знову.

Між викликами з’являлися паузи.

Короткі. Потім довші.

Вона не піднімала.

Відбула огляд. Потім процедури у новій палаті.

Після усього лежала, дивлячись у стелю.

Говорити з чоловіком не хотілося. Він, будучи в Україні міг не відповідати,посилаючись на роботу чи на втомленість. Сьогодні вона дозволила собі мовчати до нього. Хвилюватиметься?

Телефон лежав поряд. З вимкненим звуком. З вимкненою вібрацією.

Амая заснула. Тіло нарешті відпустило напругу.

Вона вибрала місце, де було тихіше. Їй тут було добре.

Вона вчасно прийняла правильне рішення.

На жаль, так невчасно для професора Даміана Шеєра.

Ісса Белла

Подобається

#881 в Жіночий роман
#478 в Сучасна проза

У тексті є: сильна гг, життя у шлюбі, складна вагітність

Відредаговано: 25.03.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись