Розділ 19. Тріщини

Телефон задзвонив не одразу.

Амая встигла подумати, що він зайнятий, що не візьме, що передзвонить пізніше.

— Так, — коротко відповів Девід.

— Я перевожуся.

Пауза. Не коротка. Тяжка.

— Куди? — спокійніше, ніж вона очікувала.

— До іншої клініки.

— Ти вже все вирішила?

— Так.

— Без нього.

Це було не питання.

Амая усміхнулася.

— А чому я маю з ним погоджувати?

На тому кінці видихнули.

— Амає…

— Ні, — перебила вона. — Навіть не починай.

Пауза.

— Поки ця дитина в мені — рішення приймаю я.

Девід промовчав.

— Ти злишся, — сказав він нарешті.

— Ні.

Вона подивилася на записник.

— Я роблю висновки.

Тиша.

— Це гірше, — тихо сказав він.

Амая не відповіла.

— Що ти ще вирішила? — спитав він.

— Подивимось, — сказала вона. — Починаємо з малого.

— Переведення — це не мале.

— Для мене — так.

Пауза.

— Ти йому скажеш?

Амая провела пальцем по рядку в записнику.

"Щоб чоловіка не ставили на місце — хай буде чоловіком".

— Ні, — відповіла вона. — Хай сам дізнається.

Девід тихо хмикнув.

— Ти зараз дуже небезпечна.

— Я зараз дуже чесна.

— Добре, — сказав він. —  Збирайся! Я приїду по тебе.

— Не потрібно.

— Це не питання.

Вона закотила очі.

— Ти не допоможеш.

— Я і не допомагаю, — відповів він спокійно. — Я контролюю периметр.

Амая усміхнулася.

— Це вже краще звучить.

Пауза.

— І ще одне, Амі.

— Що?

— Він не зрозуміє.

— Я і не розраховую.

— Ти впевнена, що це добре для вашого шлюбу?

— Це добре для мене!

— Ок, — сказав він після паузи. — Тоді є розмова іншого плану. Слухай уважно.

Її пальці мимоволі стиснули край ковдри.

— В компанії зараз немає довіри до Шеєра.

— Поясни, що маєш на увазі.

— Шепіт уже пішов, — спокійно сказав Девід. — Люди не розуміють, що він робить. І головне — для кого.

Амая мовчала.

— Для них це виглядає просто: він знову прикриває Мармеладку.

— Він прикриває систему, — автоматично сказала вона, а за секунду додала, — Що там ще сталося?

— Вони не бачать систему, — відрізав Девід. — Вони бачать поведінку.

Пауза.

— І ця поведінка б’є по його репутації.

Амая повільно видихнула.

— Мені передали інформацію про вечірній лист Цзіньхана до Шеєра. І найважливіше — я знаю це не від них! 

Оце вже було проблемою. Серйозною.

— Хто сказав?

— Неважливо.

— Важливо.

— Ні, — спокійно сказав Девід. — Важливіше інше.

Пауза.

— У нього є люди, які зливають інформацію поза системою.

Амая заплющила очі.

"Ось де справжня тріщина. Не Мармеладка. Не лист. Не репутація.

Продажність."

— І ці ж люди можуть зливати інформацію далі, — додав він.

Вона повільно кивнула, хоча він цього не бачив.

— "Шестірки", — сказала вона тихо.

— Саме так.

Тиша.

— Їх потрібно прибрати, — сказала вона вже іншим голосом.

Спокійним.

Чітким.

— Обережно, — відповів Девід. — Ти зараз не в тій позиції, щоб різко чистити систему.

— Я в тій позиції, щоб почати.

Пауза.

— Амає…

— Ні, — перебила вона. — Це навіть не про нього.

Вона подивилася на записник.

— Це про те, що я не буду жити в системі, де рішення приймають за мене… і ще й обговорюють за моєю спиною.

Девід мовчав.

— Я не зламаю бізнес, — додала вона. — Але я подивлюся, хто в ньому зайвий.

— Оце вже звучить як ти, — тихо сказав він.

Вона ледь усміхнулася.

— Я нікуди не зникала. Просто мене роблять невидимою.

— Він не дивиться?— кинув  Девід.

— Він, здається, ніколи й не бачив, — відповіла вона.

— Ти таки йому скажеш про переведення? — спитав Девід, хоча в голосі вчувалося: за спитати хотів про інше.

Амая подивилася на записник.

— Ні, — відповіла вона. — Дам йому цінний урок.

Девід тихо хмикнув.

— Ти не права...

— Подивимось, — сказала вона.  — І ще одне: я доберуся на таксі. 

— Амі.

— Якщо є можливість зупинити всесвітній хаос, привівши до тями китайського тигра, то зроби це для мене.