Розділ 16. Напівтони

У домі панувала темрява.

Даміан не любив світло, коли потрібно було думати.

На кухні горіла свічка. 

Шеєр налив у стакан води, сперся руками об стільницю і на кілька секунд заплющив очі.

Телефон на столі мовчав. 

Він знав, що Амая в лікарні. І те, що вона нізащо не зателефонує, коли вважає, що зачепили її гордість.

Він знав також і те, що лікарі контролюють ситуацію. Америка Америкою, а гроші — грошима. Він заплатив, щоб контролювали її здоров’я і його спокій.

Він все прекрасно знає. Людські відносини  — лише система. Вивчити її не так складно. Зрозумів закони —  контролюєш життя. Одне тільки вибивалося з цього: незапланована вагітність Амаї, а не Мармеладка. Хоча ні… Всесвітній хаос  у вигляді Маріанни Яблуневської розхитав  його серце, його бізнес і тепер… розриває на шматки його шлюб.

Він відкрив ноутбук. Екран освітив кухню холодним світлом.

Booki завантажився майже миттєво. Знайома панель керування, графіки, аналітика. Система працювала стабільно.

Даміан відкрив лист. Він перечитував його вже більше сотні разів.

Адвокат Чжан Цзіньхан як завжди потрапляв у найболючіше місце. Текст був коротким і без емоцій.

Маріанна Яблуневська через свого адвоката заявила, що бажає повністю забрати свої книги з платформи, повернути користувачам кошти за придбані тексти, закрити передплату на нову книгу.

Даміан провів рукою по волоссю.

— Геніальна помста, — пробурмотів він.

Система справді передбачала вихід автора, але ніхто не наважувався на такий розрив відносин.

Автори йшли з платформи десятки разів. Хтось переходив на інші сайти. Хтось просто припиняв писати. Ніхто ніколи не забирав книги, за які вже заплатили читачі.

Це було негласне правило індустрії: книга залишалася у бібліотеках навіть якщо автор зникав.

Маріанна пропонувала повернути гроші.

Юридично — чисто. Технічно — можливо. Репутаційно — катастрофа.

Даміан відкрив статистику. 

Понад сорок тисяч куплених копій одного лише професора Піпченка!!!

Сорок тисяч читачів, які прокинуться одного ранку і побачать повідомлення: "Книга видалена. Кошти повернено."

Це — скандал. Це — доказ того, що платформа не контролює авторів. Це — сигнал іншим авторам:

“Можна йти, забравши все”.

Даміан відкрив лог змін. Ручні налаштування. Алгоритм рекомендацій. Підсилення трафіку.

Він сам це зробив. Не для неї. Для системи.

Поки профіль Мармеладки був активний, поки її книги крутилися в рекомендаціях, ситуація виглядала стабільною. Наче нічого не відбувається. Наче скандал з верифікацією вичерпано.

Якщо Мармеладка піде зараз — різко, демонстративно — Booki опиниться у центрі нового вибуху.

Він відкинувся на спинку стільця.

— Девід нічого не розуміє.

"Юрист. Брат. Людина, яка дивиться на все через призму лояльності. Для нього це просто: Амая — права. Маріанна — ворог. Що він взагалі знає про бізнес?"

 Світ не працює по чорно-білому сценарію. Системи не працюють так.

Даміан знову відкрив аналітику.  Його цікавив графік довіри читачів до платформи.

Він знав ці показники краще за будь-які інші.

Довіра була основою всього. Якщо вона падає — платформа помирає. Зараз ця довіра трималася на тонкій нитці.

Він подивився на годинник. 

02:17. 

Амая, напевно, спить.

Він закрив ноутбук, дозволивши собі подумати не про систему, а про дружину. Про її погляд у лікарні. Про холод у голосі.

Амая думає, що він “підживлює” Мармеладку. Вона думає, що він не відпустив.

Даміан видихнув.

— Все не так, як ти думаєш, Амає! Зовсім не так!

Слова прозвучали в порожній кухні.

Щось пояснювати у такій ситуації — нелогічно. Спочатку потрібно вирішити кризу.

Даміан Шеєр  загасив свічку, увімкнув світло і знову відкрив ноутбук.