Розділ 13. Чоловіча розмова

Даміан сидів у темній вітальні й дивився на вимкнений ноутбук.
Він не працював.
Він не міг.
У голові гуділо.
Він злився. На себе — за те, що не помітив, як Амая почала дивитися на нього інакше. На неї — за холодність, за метал у голосі.
На Маріанну — за те, що навіть після всього вона залишилася у його пам’яті як незакритий файл.
Його тягло до тієї історії з Мармеладкою. Його тягло до незавершеності. Він ненавидів незавершеність. 
Телефон завібрував.
David Winterhouse.
Даміан видихнув і відповів.
— Так.
На тому кінці кілька секунд мовчали.
— Вона спить? — запитав Девід.
— Ти про що?
— Про твою дружину.
— Мені звідки знати?
Бісів Дейв пхає свого носа туди, куди не слід! Всі ці ігри Вінтерхаусів і Селінджерів знову тиснутимуть на нього! Логічно, що плата за порятунок життя і бізнесу висока. Але хіба він не вибрав найоптимальніший варіант оплати? 
Якби не дитина… Якби не дитина, то все було б по-іншому. З дитиною все складніше. Бо він не хоче ще одного  безбатченка-Шеєра на світі? Достатньо Даміана Валентиновича, Валентина Генріховича, Генріха Вінсентовича, Вінсента Альбрехтовича… 
— Ви ще й тижня не одружені, а ти вже втратив інтерес до коханої?
— В мене до Амаї стабільний інтерес протягом останніх п'ятнадцяти років.— відрізав Даміан.
— Стабільно — це слово для статистики, а не для жінки, яка зараз на межі.
Даміан стиснув щелепу.
— Якщо ти телефонуєш, щоб читати мені моралі…
— Ні, — перебив Девід спокійно. — Я телефоную, щоб ти нарешті зрозумів, що відбувається.
Злість збилася у неприємний клубок у горлі: ні проковтнути, ні виплюнути.
— І що ж? — вичавив він із себе цілком логічне запитання.
— Те, що твоя дружина стоїть на межі ядерного вибуху.
— Обирай слова.
— Я їх обираю дуже точно.
На обох кінцях зв'язку застигло нервове обдумування.
— Те, що ти її не любиш так, як вона колись любила тебе, — це одна історія, — продовжив Девід. — Але те, що ти дозволяєш собі паралельно підживлювати інші прив'язаності — це інша.
Даміан виплюнув злість у слухавку.
— Що ти мелеш?
— О! Наш логік вміє по-людськи реагувати? 
Рівень мармеладу у крові піднявся?
— Припини! Це недоречно!
— Недоречно прикидатися дурнем переді мною. Я юрист, Даміане. І я вмію читати сліди. 
Серце в грудях вдарило сильніше. Даміан направився на кухню по воду.
— Облиш свої словесні маніпуляції і погрози для когось із ворогів твоїх клієнтів.
— Амі не дурна. Вона теж бачить те, що ти потайки робиш 
Тиша стала густою.
— Це не те, що ти думаєш, — сказав Даміан.
— Я нічого не думаю, — відповів Девід. — Я констатую факт: якщо ти продовжиш жити в двох площинах, ти втратиш сім'ю.
— Я не зраджую Амаї, якщо ти про це! І годі вже про Яблуневську!
— Зрада — це не тільки тіло.
Девід бив туди, де боліло найбільше.
Даміан провів рукою по волоссю.
— Я одружився з Амаєю!
— Так. Логічно. Правильно. Структуровано.
— Ти переходиш межу.
— Ні. Я її окреслюю.
Кілька секунд вони важко дихали в трубку.
Врешті Девід сумно продовжив:
— Я вже бачив, що буває, коли дорослі зайняті своїми іграми, а дитина залишається без уваги.
Даміан застиг.
— Не змушуй мене ще раз дивитися на це, — додав Девід. — Не змушуй Амі знову ставати кам’яною брилою, бо ти не можеш визначитися.
— Я визначився, — сказав Даміан жорстко.
— Тоді припини робити те, що робиш.
— Ти не маєш права…
— Маю, — спокійно перебив Девід. — Бо якщо ти не візьмеш відповідальність як чоловік, я візьму її як брат.
Даміан повільно сів.
— Це погроза?
— Це попередження.
Пауза.
— Що вона планує? — тихо запитав Даміан.
— Не хочеш сам поговорити із власною дружиною?
Даміан промовчав. Дейв все одно скаже те, що хотів.
— Якщо ти не зупинишся, вона перепише правила гри. — голос Вінтерхауса звучав загрозливо.
— В якому сенсі?
— У тому, що бізнес може виявитися менш важливим, ніж ти думаєш.
Даміан стиснув телефон.
— Вона нічого не зробить, щоб пустити працю свого життя коту під хвіст. 
— Ти все ще недооцінюєш свою дружину. І її нелюбов до котів.
Даміан скривився. Він знову забув про  нелюбов Амаї до шерсті тварин та кашемірових одіял…
— Слухай уважно, Шеєре, — сказав Девід уже без іронії. — Те, що ти не любиш Амі так, як вона колись мріяла — не означає, що її ніхто не може любити. Вона просто не дозволяла собі дивитися в інший бік.
— І що це означає? — голос Даміана став холодним.
— Це означає, що якщо прийняв рішення бути її чоловіком — тримайся за це. Бо якщо Амі тебе ще раз відпустить — ти до неї більше не зможеш наблизитися.
Даміан вмовк. Краще вислухати усе до кінця і прийняти логічне рішення, ніж розгарячитися і діяти на емоціях, на які пробиває його Вінтерхаус.
— Я приїду до лікарні завтра. — сказав він нарешті. — Я вирішу це питання.
—”Я”…”Я”… У вас немає “ми”. Не приїжджай як адміністратор її життя, — відповів Девід. — Приїжджай як чоловік.
І поклав слухавку.